Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Закам'янівши в досконалій фразі.

О мріяння мої, хотів би я,

Щоб вам знайшлася бажана прикмета,

Як рине в слово ваша течія.

Нехай мій друг, одкривши том поета,

Уп'ється в ньому стрункістю сонета

І думкою, що спокоєм сія.

Я до людей зійшов з божественних висот,

Закони їм приніс і мрії небувалі…

А натовп веселивсь і повен був мерзот,

Співав для ідола пісні дурні й зухвалі.

Не ждав мене той пир, той п'яний хоровод —

Я непотрібні їм розбив Твої скрижалі

Об камінь, я прокляв Твій вибраний народ,

Та не було в душі ні гніву, ні печалі.

А Ти, о Господи, звелів скувати знов

Закони для юрби злочинної. Любов

До ницих не збагну, впадаю в гріх і скруху…

Я все зроблю, але й мене перероби,

Бо я не вигою пораненого духу,