Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Чи альбатрос Бодлер, чи соловій Верлен

Твоя ловитва — знай, в сильце твоїх письмен

Впадать не хочеться пташині вільнокрилій.

Не обійтись тобі, мій птахолове милий,

Без хитрувань і зрад, хоч був би ти блажен,

Хоч був би другом ти всіх дев'яти камен,

І зла ботаніком, і пастирем ідилій.

Чужого вірша ти не зловиш легкома,

Бо він, як бог Протей, весь відданий глибинам:

Рибину ти спіймав, а він вологим плином

Шмигне крізь кволу сіть — і вже його нема…

На маску — маскою відповідай Протею,

Люд краще забавлять ще й казкою своєю.

— Я нині вільним став! — Так може раб сказати.

Мовчи. Подякуй тим, що діяли згори.

Та ні! Це ми самі вознесли прапори,

Кайдани скинули, розбили каземати.

Хто не забув себе й був кинутий за ґрати,

Бери у спадок свій державності дари,

І пам'ять вічності борцям своїм твори,