Печаль і муку стомливу мою.
44
Я покидаю вас (прощай, Життя!),
Я чую смерть, надходить мить остання.
Вона така мінлива, мов кохання, —
Те, що набуде, втратить без пуття.
Та я скажу вам чесно, як дитя, —
Мене замучило моє страждання:
Ось і про мене тихе спогадання
Майне по вічних водах забуття.
Без вас мої засмучуються очі,
Забудьте їх, та знайте, що вони
Вас не забудуть у смертельній ночі.
Ваш образ виринає з глибини
Душі моєї стомленої, в сни
Він обертає страдництва пророчі…
50
Коли розходиться ранкова мла
І сонце тягне золоті мережі,
У спогадах я йду по узбережжі
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 173. Приємного читання.
TextBook