Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Мене повергла доля в темну скруту,

Ногою стала на моє крило!

Втрачати що, коли згоріло й тло,

Що випити, як випито отруту?

Віднині, затаївши рану люту,

Я житиму лиш тим, що відійшло.

Тут, де підлота — в шані, в силі — зло,

Життя дається ніби на спокуту.

Я прагну вмерти. Смертю мимохіть

Я визволю єство своє боляще,

Прорву свого страждання темну сіть.

Вже від добра добра не жду. Найкраще

Від зла лікує зло. Напризволяще

Я кинутий — за лік цей не виніть!

Зазнав я кари за діла сумні —

Не раз був запроторений за ґрати.

Та ще й сьогодні, хоч пора вмирати,

Ношу кайдани ржаві та міцні.

Віддав я небезпекам ночі й дні,

Бо в жертву не бере любов ягняти;