Щоб наново кохав, тужив, як соловій?
5
Дарма! Настане день весняного розмаю,
Я вийду і вдихну повітряний бальзам,
Скажу кущам — кущі! Вітри! — скажу вітрам,
І польські польові дороги пригадаю.
Як завжди, труд важкий скінчу до темноти,
А за вечерею при мерехтінні неба
Подумаю про те, що все було як треба,
Пора до ясності й до усмішки прийти.
Лиш те, що кожен день, до вечора від рана,
Щось, ніби музика далека і незнана
В безмежжі степовім, щось, мов нечутний жаль,
Зі мною йтиме скрізь і житиме в натхненні,
Коли писатиму рядки свої тружденні,
Сплететься з ясністю — щось, начебто печаль.
6
Не означає це, що кожної години
Я згадую твій сміх, твої слова, твій вид;
Ні, зрине в голові забутий краєвид,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 158. Приємного читання.
TextBook