Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Творити сяйво ласки в людських душах,

Коли в любові стільки протиріч?!

Нещасний! Разом я сміюсь і плачу;

Ненавиджу і в той же час люблю;

Радію й тут же гину від жалю;

Не вірю й вірю в те, що ясно бачу;

Без крил літаю; навичку терплячу

Вогнем нетерпеливості палю;

Я — жебручий, що рівня королю,

Сліпець, що має проводирську вдачу.

Я прагну легко йти під тягарем,

Свободи прагну, що в полон вестиме,

І брану, де ми вільними стаєм.

Зробити прагну видимим незриме,

Ніч обернути в день, а днину — в ніч.

Так я живу в кайданах протиріч!

Це надвечір'я, повне прохолоди,

Каштанів темні тіні навкруги,

Повільна річка, скошені луги,

Важка ходьба худоби до господи.