Замкнеться, мов труна, болюче спогадання,
Про давній усміх твій, про сльози, що горять,
О, проминання — то єдина благодать!
Все віддаляється, і ти, мов зірка рання,
Зникаєш в далечі… і вже тебе нема.
Найкращий лікар — час, — говорять недарма.
8
Лиш вечором, коли приляжу в самотині,
Подумаю, що ніч — мого життя заслон,
Що, мабуть, я тобі завдячую цей сон,
Який, мов дотики легкі, приходить нині.
Як темні клуби хмар у згаслих небесах,
Просунеться в душі печальне сподівання,
Що з іменем твоїм зростуся знов до рання,
Що знов прокинуся в боліннях і сльозах.
Втім, думатиму так з полегкістю ясною,
Що не повторяться мої палющі сни,
Надихані з троянд бентежної весни.
І лиш, як хвилі сну зімкнуться наді мною,
На дні свідомості твоє ім'я, як пструг,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 160. Приємного читання.
TextBook