Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

липке багно і листя кучеряве.

Ти збайдужів. Тобі не треба слави.

Тобі однаково, де та межа,

де той кордон, подібний до вужа,

що край один розбив на дві держави.

Он кістяки з корейської землі

в диму, неначе привиди в імлі,

край столу, де ідуть переговори…

Мерці беззахисні. Вони мовчать.

А вирок твій підписано, й печать

Стоїть на нім. Ти — сміття, а не горе!

Людина має можність і в негоду

зробити щось. Втягнись лише в танок

турбот щоденних. Ось я овечок

шукаю цілий день кущами глоду.

У горах — сніг. А небо сіє воду.

Я падаю в баюру що не крок.

Он там вони сховалися, в ярок,

та я — до них, вони ж од мене — ходу!

Деруся вгору, бігаю, мов пес.