Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

І, врешті, заганяю до кошари

добро своє. Мій темний смуток щез.

Хай там біснуються осінні хмари,

я рад, бо за дверима вже вони —

три ярки і чотири барани.

Заплющую свій зір і сплю до рана.

Коли прокинусь, буде ясно. Ніч

тим часом порядкує, наче п'яна,

та світ переробити їй невміч.

Чорнющий ангел знає смерті суть —

жахливі одкриває глибонечі.

О, я щасливий, як відомі речі

у власних формах рано постають.

Та знову ніч пожерти все готова!

Знов — темінь, страх. Пора спочинку-сну.

Чи працю кожен кине неодмінно?

Ще ні! Он там займає борозну

орач. Його кохана йде по дрова.

Косар з гори в пластах стягає сіно.

З ПОЛЬСЬКОЇ