Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Та наша плоть, оте єство трухляве.

Що цінить над усе любов, забави, —

Вона ж воює з нами, хоч слаба.

Владарю наш, правдивий супокою,

Як маю вийти на страшливу прю,

Роздвоєний, як стану я до бою?

В тобі я вибавлення власне зрю!

Дозволь же біля тебе стати — буду

Відважно битись, виграю без труду!

Ян Анджей Морштин

Тебе забила смерть, мене — стріла

Кохання влучила, я теж забитий.

Свіча понад тобою зацвіла,

А наді мною — пломінь, в тьму сповитий.

Ти покривалом жалібним накритий,

Мої чуття вкриває саван-мла,

Ти зв'язаний, мій ум несамовитий

Кайданами скувала доля зла.

Мовчиш, а моя мова — тихі квили;

Не чуєш болю, я — пекучий біль;