Пригадують собі воскові очі.
Ті постаті зникають в сітях ночі,
Як порох, розсипаються в просторі,
Де білий смуток розливають зорі,
Ряхтять ілюзій видива урочі.
Безликі образи — ті в мерехтінні
Ховаються, ті линуть під аркади —
О! На печальних мурах скорбні тіні! —
Ті сповнені фальшивої розради,
Йдуть крізь червоний, ніби кров, серпанок
Зірниць далеких, схожі на вакханок.
РОЗПАД
У надвечір'ї, як печальні дзвони
Вістують мир, я стежу за птахами,
Що, схожі на прочан, летять ключами,
І слід за ними в далечизні тоне.
Летять вони, летять крізь хмар запони,
Чи ж їм одкриються спасенні брами?
Тривожуся, проходячи садами,
Де морок сповиває голі крони.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 130. Приємного читання.
TextBook