Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

---

Миколай Семп-Шажинський

---

ПРО НЕТРИВАЛІСТЬ І НЕПЕВНІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ НА СВІТІ

Агей, немов летючі оболоки,

Години мчать, їх мов титан жене.

А хтива смерть висліджує мене,

Вона за мною ставить хижі кроки.

А я, чим далі входжу в старші роки,

Тим краще бачу темне і сумне

Своє життя, согрішшя не одне,

Й ганьблю своєї молодості скоки.

О сило розкоші юнацьких літ,

Була ти гарна, та чинила шкоду, —

І через тебе ми губили слід

До щастя, що зоветься Богом! Зроду

Щасливий той, хто знав заздалегідь,

Що за гріхом глибока тінь стоїть.

ПРО НАШУ ВІЙНУ, КОТОРУ ПРОВАДИМО СУПРОТИ ДИЯВОЛА, СВІТУ Й ПЛОТІ

Мир — щастя наше, але ж боротьба —

Наш дух земний. Похмурий гетьман мряви,

Принаддя світу, лакоме й лукаве, —

Все діє так, щоб нам була ганьба.

Всевишній пане, ну, а та раба,