Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

На землю впали кольори кармінні,

Палали крижані верхи в промінні,

Кущі та скелі грали, мов костри.

Я став чекати сонця нетерпляче,

Бо те палання видалось мені

Загравою ранковою… Одначе

Тьма насувалась, гори кам'яні

В смерть поринали. Давнє щось, боляще,

Озвалось в серці на самому дні.

Так помилявся я не раз. Година,

А то й епоха, кидали в обман.

Назовні все кипить, мов океан,

Та при основі — тиша й холодина.

Ви зустрічали новий рік? Талан

Будущини хвалили, пивши вина?

А він приходив, як вчорашня днина,

Наносив рани біля давніх ран.

Та я ніколи не втрачав надії,

Хоч наступала мрява зусібіч,

Хоч спав чи, може, й не склеплялись вії.