Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Безликі образи — ті в мерехтінні

Ховаються, ті линуть під аркади —

О! На печальних мурах скорбні тіні! —

Ті сповнені фальшивої розради,

Йдуть крізь червоний, ніби кров, серпанок

Зірниць далеких, схожі на вакханок.

У надвечір'ї, як печальні дзвони

Вістують мир, я стежу за птахами,

Що, схожі на прочан, летять ключами,

І слід за ними в далечизні тоне.

Летять вони, летять крізь хмар запони,

Чи ж їм одкриються спасенні брами?

Тривожуся, проходячи садами,

Де морок сповиває голі крони.

Зненацька — подих смерті. Десь між віттям

Дрізд озивається в тяжкім мінорі,

Останнє листя в далеч темну лине.

А довкруги трухлявої цямрини

Блакитні айстри хиляться під вітром,

Немов у смертнім танці діти хворі.