TextBook У мовчанці минула хвилина. Лють, що була миттєво охопила Арсена, так само миттєво зійшла. Апатія накрила його поки ще легкою, теплою, сіренькою ковдрою.
— Я не чекав, що вони такі жорстокі, — промурмотав Іван. — Викрасти підлітка, налякати до півсмерті…
— Мене?!
— Тільки не треба розповідати, що ти нітрохи не злякався. Тебе знерухомили, запаморочили, роздягли догола…
— До трусів!
— Ох, пробач. Цнотлива деталь, — Іван усміхнувся дуже знайомою усмішкою. — Цікаво, як вони задумали тебе використати…
— Як вірус.
— Налякали їжака… голою дупою…
— Як смертельний вірус, — Арсен перевертав слова, наче липкі гирі на язиці, — який убив би половину людства, щоб інша… звільнилася.
— Звільнилася від чого?
— Від маніпуляції.
— О боже! Все одно, що звільнитися від сили тертя. Я хочу кататися на санках по асфальту, прийміть силу тертя, вона заважає.
— Ну добре. Звільнилася від тебе. Іване. Максиме. Чи що ти там таке.
— Невже я гірший, ніж багато мільйонів смертей?!
— Не знаю, — сказав Арсен, дивлячись на дорогу. — Думаю, що все-таки ні.
— Правильно думаєш.
— Вона любила цього Івана, — сказав Арсен. — Вона й зараз його любить. Весь цей час. Така людина, як Анька.
— Мені причувся у твоєму голосі докір, — сказав Іван.
Арсен прикусив язика й поклявся собі мовчати, мовчати, мовчати, проте відразу ж не витримав:
— Усе, що вона робить, вона робить заради Івана… Більше її ніщо б не змусило… на тебе працювати…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цифровий, або Brevis est» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ сьомий Історія Міністра“ на сторінці 15. Приємного читання.