Розділ третій Клани

— Я не розумію.

— Я поясню. На даний момент тебе вразив вірус. Тобто насправді це значно складніший інформаційний феномен, але я називаю його вірусом для зручності користувача. Це «імовірнісний черв’як»: програма, що пробирається в минуле вздовж стовбура твоєї долі й шляхом непомітної маніпуляції підмінює ймовірності. Отже, п’ятнадцять років тому твоя мама вийшла заміж не за твого батька, а за іншу людину. Зрозуміло, в цієї пари ти народитися не міг. Тому зараз тебе нема, ти — інформаційна флуктуація, і якщо дати системі команду «видалити тимчасові файли», тебе вимете на фіг.

Максим говорив і всміхався. Арсен міркував кришталево-ясно, тільки волосся на потилиці ворушилося.

— Що я повинен робити, щоб усе повернути?

— Чудесно! — Максим потер долоні. — Ніяких сліз, соплів, ніякої рефлексії, тільки дія, браво. Випадок твій серйозний, вірус поганий, він глибоко перебудовує реальність, просто так вилікувати його не можна.

— А якщо я тебе вб’ю?!

— Не поспішай. По-перше, як ти мене вб’єш? Голими руками? Сумніваюся. По-друге, я єдина твоя надія. Є можливість видалити заражений файл і замінити його здоровою копією. Я це для тебе зроблю.

— Зроби зараз. Будь ласка.

— Врахуй, що дівчинка, дочка твоєї мами, реально існуюча людина, піде в небуття.

— Посадиш її перед монітором! Гратись у своє життя!

— Вона мені не потрібна, вона бездарна порівняно з тобою.

— Максе, — Арсен зчепив пальці. — Я здурію. Я вже близько.

— Не здурієш, — Максим усміхнувся кутиками губ. — У тебе прекрасна здатність до адаптації… Зараз я все зроблю, як було.

— Будь ласка!

— Я зроблю. Ти не бійся. На жаль, є неприємна деталь процесу.

— Яка?

— Мені доведеться тебе вбити. Ти — частина зараженого файла.

Максим винувато всміхнувся. Арсен кліпнув, розганяючи враз виниклу темряву.

— Це як ініціація, знаєш? — Максим досі тримав усмішку. — Іноді, щоб народитися заново, треба вмерти.

Контракт, подумав Арсен з найгіркішою іронією. Тато ще підписав… Тренінг… Фірма… Маніяк!