Розділ «Василь Головачов КАЛІЮГА»

— Я теж думав над цим, — признався раптом Хойл, коротун із пом’ятим буденним обличчям, але розумними і живими очима. — Правду кажучи, я не вірю, що пансперміти витримають ядерний вибух. Хоч якою б була їхня здатність поглинати й акумулювати випромінювання, радіацію такої щільності і в такому широкому діапазоні їм не перетравити, “захлинуться”. З іншого боку, нам про них майже нічого не відомо, тому правомочна будь-яка гіпотеза. Та й шкода втрачати такі об’єкти для дослідження. Суперасенізатори, які стопроцентно утилізують найстрашніші з відходів людської діяльності — радіоактивні шлаки, потрібні людству не менше, ніж ядерна зброя. А що ви пропонуєте конкретно, докторе Аліссон?

— Давайте поміркуємо, — хрипко сказав Норман, відкашлявся; всі ждали, поки він промокне губи хустинкою, навіть Кіллер, що сидів з презирливо-скептичним виглядом. — З великим процентом ймовірності, будемо казати так, суперзаври звикли жити в радіоактивному середовищі з дуже великою інтенсивністю випромінювання. Судячи з тих даних, котрі ми маємо в своєму розпорядженні після вивчення решток їхніх спор та кістяка дорослого ящера, вони почуваються чудово навіть при випромінюванні тисяча рентгенів на годину. Чим менша інтенсивність, тим їм “холодніше”, тим повільніше відбуваються процеси обміну і швидше зменшуються запаси енергії.

— Логічно, — кивнув Хойл, як це зробив і Кемпер півтори години тому. — Ви пропонуєте створити навколо них зону без випромінювання? Як це зробити практично? Але, припустимо, ми створимо таку зону, заекрануємо, як ви примусите їх перебувати в ній? До того, як у них вичерпаються життєві запаси?

У приміщенні запанувало мовчання, яке порушив Кіллер:

— Я ж казав — усі ці фантазії не варті й ламаного шеляга. Бомбу скидати необхідно, час закінчувати з цими цивільними умонастроями. Гретцкі, проведи гостей.

— Не поспішай, Долфе, — знову сказав сенатор Джайлс своїм незвичайно м’яким, що геть не пасував до його вигляду, голосом. — Докторе Хойл, ви й справді вважаєте ідею цього хлопця вартою уваги?

— Він такий самий вчений, як і я, і відповідає за свої слова, тільки він молодший і тому сміливіший. Слід залучити до проблеми зупинки панспермітів усіх крупних фізиків, спільно ми розв’язали б її у прийнятні терміни.

— Ви ще росіян запропонуйте залучити, — уїдливо мовив Кіллер. — Вони із задоволенням розрахують масу надгробка над вашою могилою.

— Не верзіть дурниць, адмірале, — спокійно відрізав Хойл. — Ви не знаєте росіян. Це гарні спеціалісти і непогані…

— Нема коли залучати, — похмуро перервав його Рестелл, крутячи в пальцях порожню склянку. — За сім-вісім днів ці гади доберуться до об’єкта “Ер-зет” і тоді взагалі буде запізно щось робити. Евакуювати завод, його устаткування ми встигнемо, але перевезти десятки тисяч тонн руди — утопія!

— І все ж вихід є, — тихо сказав Аліссон.

Члени комісії припинили перемовлятись один з одним.

— Та кажіть же, — нетерпляче сказав Джайлс. — Ми слухаємо.

— Охолодження… — Голос сів, і Норман змушений був повторити. — Слід спробувати охолодження…

Хойл перший здогадався, про що йдеться.

— Ай справді вірно! — сказав він, розчервонівшись. — Глибоке охолодження! — Повернувся до Джайлса. — Давайте-но спробуємо заморозити їх, знизити температуру повітря навколо них хоча б до точки замерзання азоту. Гадаю, браку засобів для подібних експериментів наші браві вояки, оплот миру і процвітання, не відчувають.

Заключні слова доктор вимовив з іронією, через що Аліссон перейнявся до нього симпатією. Хойл був одним з учених, які досить гостро виступали проти виведення зброї в космос, проти ядерних випробувань, і яким чином він опинився в одній упряжці із запеклими прибічниками “Стратегічної оборонної ініціативи”, було незрозуміло.

Рестелл і Кіллер перезирнулися.

— По-моєму, лабораторія Вінса в Льяно займається генераторами холоду, — пробурмотів спеціальний помічник президента. — Слід терміново зателефонувати йому, з’ясувати…

— Зовсім недавно вони випробували свої “коулджстоїдж” в горах, — сказав Джайлс. — Я читав звіт. За три хвилини один генератор перетворив у кригу ділянку гірської річки завдовжки в триста ярдів. Дякую за чудову думку, докторе Аліссон! Сподіваюсь, що не забуду про це. Де ви зараз мешкаєте?