Долаючи тьму перед очима, Антон вирвав голку. Крові було небагато й вона відразу запеклася.
Хтось аплодував. М’яч, який щойно побував у кільці, покотився за поле.
— Два-нуль, — задоволено сказав Мел. — Блискуче, Тошо.
Антон розгублено озирнувся.
— Грай, — швидко сказав Вова.
Антон нерозуміюче глянув на Мела.
— Годі згадувати про ту подряпину, — сказав Мел. — Ти ж закинув! Ми ведемо два-нуль. Давай закріпимо перевагу?
Гра почалася знову, але Антон уже не розумів її. Був спостерігачем. Бачив, як «жовті» рвуться до кільця, який запеклий опір чинять «зелені»; бачив, як Вова репетує на Ігоря. Бачив, як Олег іде в атаку, вистрибує на лінії штрафних для кидка, але замість того, щоб атакувати кошик, дає красиву передачу Сашкові, що на той час вивільнився від опіки. Сашко зметнувся над кільцем — у цю мить залізна кулька, підшипник від якогось велетенського колеса, вдарила його в скроню.
М’яч прокотився по ободу кошика, але всередину так і не потрапив, упав назовні; хтось — Людовик! — розчаровано вилаявся.
— Як і раніше два-нуль, — задоволено повідомив Мел.
Сашко підвівся з підмерзлого снігу. Сліпо оглянувся. Сковзнув поглядом по Антонові, але не побачив його.
— І знову м’яч у гру, — сказав Мел. — Що з тобою, Тошо?
Антон мовчав. Дивився, як Сашко бреде по майданчику — як і раніше, наосліп. Начебто перед очима в нього темно.
— Що з тобою, Антоне? Йде гра…
— Але я так не можу, — сказав Антон.
Людовик посміхнувся. Різко закинув голову, оселяючи на місце окулярчики. Труснув довгими тьмяним волоссям.
Мел підвів брови:
— А через «не можу»? Як тобі мама в дитинстві казала, коли ти відмовлявся від каші?
Слово «мама» було, як скрип заліза по склу. Антон смикнувся; Мел лагідно усміхався і дивився йому в очі.
Тоді Антонові — знову — захотілося сховатися. І від цього погляду, і від слова «мама», і від усього. Він підхопив м’яч; десь усередині в нього міцніло знання, що сховатися можна в грі. Йому захотілося закидати жовтогарячу кулю в кільце — захотілося так сильно, як хочеться іноді почухати сверблячий комариний укус.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Баскетбол“ на сторінці 5. Приємного читання.