— Артур…
— Ігор…
— Костя…
Сашко кивнув своїм. І ті теж підійшли знайомитися:
— Олег…
— Славко…
— Я теж Славко…
— Дмитрик…
Усі вони стояли, переступаючи з ноги на ногу. Дивилися, як Антон скидає білу футболку, як надягає зелену майку, од якої запахло… чим?
— Отже, гратимемо разом, — сказав Вова, і було помітно, що йому ніяково.
— Еге ж, — сказав Антон.
— Ти за кого грав?
— За юнацький «Зеніт»…
— Як за юнацький?
— Так… Я кандидат… Майстра не встиг одержати…
Хлопці в зеленому переглянулися.
— Він класно грає, — сказав Сашко. — Адже Мел його взяв.
— Авжеж, — одразу погодився Вова. Як здалося Антонові, з полегкістю.
— Ходімо, — сказав Сашко. — Вже час.
Антонові здалося, що минуло всього дві хвилини з того моменту, коли Людовик сказав «Гаразд, хлопці, йдіть»…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Баскетбол“ на сторінці 3. Приємного читання.