Розділ «LAUDATIO. PARS III»

Горган зиркнув спідлоба — холодно і непривітно, аж Мора здригнулась.

— Міг, — відказав той. — Але коли б я глянув на неї пізніше, уже б і сліду не лишилось.

— Сліду? — зацікавився квестор.

— Наслідки вживання «умбри», Вітію. Помірного, тож назавтра ніхто й не побачив би.

— Ага-а… — кивнув начальник. — Отже, знала…

— Імовірно, — погодився Горган. — Крім того, в її гнівних зойках мені почулося дещо нове. Вона стверджувала, що її коханий неодмінно повернеться по мою голову.

Мора та Вітій перезирнулися.

— Як це?

— Оце і я хотів би знати, — мовив проквестор. — Проте, як ви можете здогадатися, деталей я не почув.

Вітій замислено гмукнув.

— Ще щось?

— Все.

— Ну гаразд, — зітхнув Вітій. — Згадаєш щось, зразу мені кажи. А до Павліни тої більше не ходи, я тебе, як людину, прошу. Справді, нехай Мора поговорить, може, зойків буде менше, інформації — більше…

Горган кивнув, підводячись.

— З вашого дозволу. В мене скоро обхід.

— Давай, іди вже.

Грізний проквестор тихо зачинив за собою двері.

— І що ти про це думаєш? — спитав Вітій.

Мора насупилась.

— Про те, що Шацький повернеться? Маячня. Але не можна виключати, що в нього є спільники, які бажатимуть помсти. Хтось же підтримував його в міськраді? До того ж, якщо та дівчина і справді щось знає…