Розділ «LAUDATIO. PARS VIII»

— Я виросла в притулку, Лука, — пояснила вона і, бачачи, яким жалісним стає його лице, поквапилась уточнити. — Це було… не так і погано. Коли я стала старшою, наша опікунка дала мені своє ім’я і допомогла знайти роботу. Все могло бути значно гірше, правда.

Судячи зі скорботно зведених брів, це його не переконало.

— Слухай, у мене все гаразд, — запевнила Тілія. — Я навіть можу квартиру знімати — на двох із подружкою, правда — але ж багато хто не має і такого житла! До того ж, моя сусідка працює в нічну, і ми майже не перетинаємось.

— В нічну… — пирхнув він. — Вона не моя колега, часом?

— Оце навряд, — відказала Тілія. — Вона медсестра, і донедавна працювала десьу лікарні на Веженці.

Невідомо чому, але від цих слів хлопець заледве не похлинувся чаєм.

— На Веженці… — відкахикавшись, промимрив він. — А цікаво, зараз вона де?

— Не знаю, — стенула плечима Тілія. — Поїхала з міста на пару тижнів. А тобі що з того?

Лука відставив чай і, так і не відповівши, підхопився і закрокував кімнатою. Дівчина збентежено стежила за ним, не розуміючи, що відбувається. Нарешті він спинився і присів на килим просто перед нею, дивлячись благально й затято.

— Тіліє, скажи мені, будь ласка, чи не знайоме тобі ім’я Ангели Кліш, у дівоцтві — Дваржек, чи її чоловіка, Адама?

Дівчина розгублено блимнула.

— Ні. А хоча, чекай… Павліна згадувала якогось Кліша — колишнього партнера її батька, з яким вони щось там не поділили. Чому запитуєш?

Лука кинув на неї винуватий погляд.

— Виглядає так, наче цей гость причетний до того, що сталося з Явором і Павліною. Поки… поки поліція його не пов’яже, тобі є сенс остерегтися.

Тілія сердито примружилась.

— Остерегтися… це значить, не ходити «по парасолю» до підозрілих хлопців, які нічого тобі не розказують?

Лука зиркнув скривджено.

— Ну не треба так. Я розказав би тобі, якби міг. Віриш чи ні, але я не хочу, щоб тобі завдали шкоди.

— Чому ж це? — пирхнула вона. — Потребуєш мене в якості свідка?

— Не в якості свідка, ні…