Розділ «Шкарлупар»

Розповіді очевидців, або архів нагляду сімох

— Ауральний показник ознобу?

— Сірі хмари в районі перенісся.

— Ватрушки! Ватрушки!

Овал Небес! Андреа Мускулюс мало не підстрибнув від несподіванки. Клятий шкарлупар з’явився у двеpяx балкона, мов біс із табакерки. У руках хлопець тримав тацю зі здобою.

— Ва-тру-у-у піки !

— Ти чого репетуєш? — напосів на дурника малефік. — Через тебе заїкою станеш... Ну, ватрушки. Спасибі за турботу. І вам спасибі, господине! — крикнув він бабусі ідіота, щоб згладити незручну ситуацію. — Чудові ватрушки!

— Ва-ат... — шепнув шкарлупар. — Ва-а-а...

— Ковпак зніми, — спокійнішим тоном порадив малефік. — Лоба розіб’єш...

Хлопець заперечно замотав головою, мало не впустивши тацю на коліна лейб-малефактору. Ватрушки небезпечно застрибали, нагадуючи жаб після дощу.

— Зніми, зніми, — наполягав Мускулюс. — Не можна так ходити, неправильно. Треба перед себе дивитися, людей бачити, дерева, будинки... Тоді все буде гаразд.

— Зніми ковпак, Ремі! — веліла знизу бабуся. — Пан правду каже. Ви не ображайтеся на нього, пане, дурник він у мене...

Однією рукою Ремі спробував стягти ковпак, не випускаючи таці. Мускулюс ледве встиг відібрати «товар» у бідолахи: цього разу ватрушки неодмінно розсипалися б. Пахнула здоба одурманююче. Припечене тісто, сир із родзинками, трішки кориці...

— Ковпак, — повідомив Ремі. — Ватрушки.

Здавалося, в шию хлопцеві вставили шарнір-невидимку.

Він без упину переводив погляд з місця на місце. Очі немов обпікалися, затримуючись десь довше, ніж на коротку мить. Рух не припинявся ні на секунду. Ось Ремі глянув на столик, на перильця, на небо, на крону яблуні; погляд нишпорив, намацуючи й відразу відпускаючи — плече Андреа, потилиця Нексуса, ізюминка, горня, метелик у вензелях ґрат...

Це дратувало.

Хотілося схопити хлопця за барки, струснути, силоміць змусити зосередитися. Так, як Ремі, поводяться люди, винні в злочині, які — головне — страждають від почуття провини. Але й найбільш упереджений слідчий не виніс би Ремі Бубчику вирок. Його заздалегідь, до народження, судила доля. Хлопець жив у своєму, внутрішньому світі, лише зрідка вибираючись у світ зовнішній. Курча в яйці, він прокльовував шкарлупу, висував назовні голівку — і злякано ховався знову, захищаючись від злої волі новими шарами шкарлупи.

Із цієї причини таких як він називали шкарлупарями.

— Гаразд, іди, — не витримав Мускулюс. — Займайся гімнастикою.

— Беркиць-беркиць, — погодився Ремі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розповіді очевидців, або архів нагляду сімох» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шкарлупар“ на сторінці 8. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ без назви (1)

  • Дуель

  • Розділ без назви (3)

  • Турнір у Блезуа

  • Розділ без назви (5)

  • Прокляття

  • Розділ без назви (7)

  • Шкарлупар
  • Розділ без назви (9)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи