TextBook Колись, вбираючи життя з уповільненого потоку, навчилась фізично відчувати час. Тепер він плинув крізь пальці стрімким джерелом, наче підштовхуваний пружними хвилями спресованого потягами затхлого повітря.
Під низькими склепіннями станцій метро щемливо ностальгійними ставали спогади про величний степовий небосхил — бірюзовий удень, бузковий зранку.
Зупинилась у кінці залу й привернула увагу двох дівчаток, розмальованих під юних повій:
— Поглянь, яке руде волосся. Цікаво, чим вона фарбується?
— Підійди та спитай.
— Ще чого! Я просто згадала, як оте чудило трохи не рік обліплювало всі переходи й метро оголошеннями.
— А, пам’ятаю! «Огнеславо, зателефонуй мені. В.» Шкода, номер уже забула.
— Ось я і подумала: та Огнеслава могла мати таке волосся.
— А я тоді подзвонила.
— Ну?!
— Кажу: я Огнеслава. А він: а як мене звуть? Я: Віктор. Каже: ні, вибачайте.
— Не вгадала.
— Може, ще спробувати?
— Він оголошень більше не клеїть, мабуть, знайшов.
— Дзуськи! Тепер друкує в газетах.
— А ти хіба газети читаєш?
Засміялися.
— Чому всі думають, ніби «Ве» — то чоловік? — відновила тему перша, коротко підстрижена повненька брюнетка. — Може, то дві лесбійки призначали побачення? Тоді «В» — це Віта.
— Ні-і, — скривила нафарбовані губки її подруга, — коли я дзвонила, відповідав чоловік.
— Нецікаво. А ця руденька схожа-таки на лесбіянку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Якщо подолаєш прокляття» автора Горбань Світлана на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „33“ на сторінці 2. Приємного читання.