— Чудово! Йому стало тісно у своєму, — Віланда все більше дратувалася, але брат не звертав на це ніякої уваги й говорив зовсім відчужено:
— Морельда втратила всі права, порушивши давні звичаї.
Дівчина люто примружила очі:
— То ти називаєш матір Морельдою?
— Хіба її звали інакше? — спитав спокійно Коріель.
Якийсь час Віланда дивилась на нього, важко дихаючи, а потім сумно зітхнула:
— Бідний мій братику! Що він з тобою зробив? — повернулася, наскільки дозволяло сідло, кинула вуздечку й поклала обидві долоні на зап’ястки його рук. Але відчула тільки холодну твердість широких срібних браслетів. Пальці її зісковзнули на долоні — їх захищали міцні шкіряні рукавички-пальчатка. Мовила печально:
— Ти весь закований у броню — і зовні, і зсередини.
— Ні, — озвався Коріель, — обличчя відкрите.
Віланда погладила його щоку, але брат ніби й не відчув її доторку.
— Я боюся Вельфа, — стиха зронила вона.
— Тобі він не заподіє лихого.
— А тобі?
— Вельф ніколи нічого зі мною не робив проти моєї волі.
— А мене можна силувати?
— Ти мусиш бути з нами, і сама це прекрасно розумієш.
Віланда нічого не відповіла.
Загін наблизився до замку. Його брама була безтурботно відчинена, а міст — опущений. Чорним круком вийшов назустріч подорожнім його непривітний господар. Зміряв дівчину в шкіряному вбранні урочистим поглядом.
Нечемно було вершниці розмовляти з пішим, і Віланда зіскочила з коня, чекала на привітання. Але Вельф навіть не розтулив міцно стиснутих губ. Мовчав і Коріель, ніби закляк у сідлі. Збоку могло здатися, що ці троє розмовляють тільки їм зрозумілою потаємною чаклунською мовою, і степовики з острахом принишкли.
Наперед вийшов немолодий, але досить кремезний Стратомир і догідливо заговорив, шморгаючи носом:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Якщо подолаєш прокляття» автора Горбань Світлана на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „14“ на сторінці 6. Приємного читання.