Розділ «Акваріум»

— Всі твої дії на плівку зняті!

— Зухвала провокація! Я на плівку можу зняти, як ви статеві зносини з американською актрисою здійснюєте! Консула покличте!

— У твоїй руці були секретні документи!

— Ви силою мені їх всучили! Не мої документи!

— Ти пробирався до схованки!

— Підла вигадка! Ви зловили мене в центрі міста і силою запхали в цю смердючу щілину! Покличте консула!

Машина, дико скриплячи на поворотах, мчить мене кудись в темряву.

— Покличте консула! — Горлаю я.

Їм це набридати стало.

— Гей, хлопче, потренувався, і досить. Доволі лементувати!

Ці штучки я знаю. Коли б ви мене відпустили зараз, значить, тренування скінчилася. А коли ви мене не відпускаєте, значить, воно триває. І, набравши повні легені повітря, я заволав диким голосом:

— Консула, гади, покличте! Я не винен! Я дипломат! Консула !!!

3

— Покличте консула!

Світла вони не шкодують. Два прожектора в обличчя. Очам боляче до сліз. Вони мене посадили, і великий такий, похмурий чолов’яга позаду став. Ні, тут я сидіти не буду. Покличте консула! Я підвожуся. Та велика людина величезними долонями вдавлює мої плечі в глибоке дерев’яне крісло. Почекавши, поки тиск на плечі ослабне, я знову роблю спробу підвестися з крісла. Тоді великий знову вдавлює мене в крісло і допомагає своїм величезним рукам важким черевиком. Він легко підсікає мені ногу, як в боротьбі, і я падаю в крісло. Легкий удар його черевика припав мені прямо по кісточці. Боляче. Звідкись із-за прожекторів до мене припливає голос:

— Ви — шпигун!

— Покличте консула. Я дипломат Союзу Радянських Соціалістичних Республік!

— Усі ваші дії біля схованки зняті на плівку!

— Підробка! Підла провокація! Покличте консула!

Я роблю спробу підвестися. Однак великий легким рухом величезного черевика ледь підсікає мені ліву ногу, і я втрачаю рівновагу. І знову мені боляче. Він б’є легко, однак по кісточці, по тій, що прямо над п’ятою. От не думав ніколи, що це може бути так боляче.