Розділ «Замість передмови»

Викривачі шукають — і знаходять — численні невідповідності в біографіях Віктора Суворова, головного героя роману «Акваріум», і Володимира Різуна, реальної людини.

В «Акваріумі» Віктор Суворов в п’ятнадцятирічному віці торгує на базарі кавунами, а Володимира Різуна з одинадцяти років готували в особливих військових навчальних закладах.

Віктор Суворов служив в штабі Прикарпатського військового округу, а Володимир Різун — в штабі Приволзького, в таємній запасній столиці Радянського Союзу.

Віктор Суворов потрапив до номенклатури Центрального Комітету капітаном, а шпаркий Різун — ще лейтенантом, побивши всі рекорди.

В «Акваріумі» я одним рядком згадав про подругу Віктора Суворова, дзвінку дівчинку з групи контролю, а в житті Володимира Різуна справа цим не обмежилася.

Всім випускникам Першого факультету Військово-дипломатичної академії належало ще як мінімум один рік проходити підготовку в різних управліннях ГРУ. Цей рік пропрацював в центральному апараті ГРУ і головний герой «Акваріума», а в реальному житті я потрапив на бойову роботу за кордон найпершим з усього випуску, минаючи рік обов’язкової додаткової підготовки.

Віктор Суворов працював у Відні, другому за значенням центрі світового шпигунства, а Володимир Різун — в Женеві, в першому центрі, в головній його столиці.

В «Акваріумі» у Віктора Суворова був один Навігатор, а в реальному житті за час моєї роботи в Женеві змінилися три резидента: двоє були розумними, третій — не дуже. Коли через кілька років після всього, що сталося цей третій помер, ніхто з ГРУ не прийшов на його похорон, хоча був він генерал-майором. Його люто ненавиділи всі — і начальники, і підлеглі. Смугасті штани він заробив тільки тому, що брат його був помічником у товариша Брежнєва. Цей розумник в генеральських штанях ріс в високих кабінетах Москви, і його першою посадою за кордоном, вищою з усіх можливих, була посада резидента ГРУ в Женеві. Він провалив все, що можна було провалити. Його зображенням я не став поганити свою книгу. І справжніх причин втечі ніколи не пояснював.

Віктор Суворов втік один і з Австрії, Володимир Різун — з дружиною та малими дітьми і із Швейцарії.

Переробляючи для роману «Акваріум» власну біографію, я абсолютно свідомо працював «на пониження». Ніяких прямих збігів в деталях біографій головного героя роману Віктора Суворова і автора роману Володимира Різуна і не мусило бути — навпаки, я уважно стежив за тим, щоб таких збігів не було. «Акваріум» — не про мене, а про те, як працює радянська військова розвідка від батальйону і вище, до найважливіших резидентур. Коли б я назвав справжні імена, місця, дати та деталі реальних подій і операцій, це було б підлістю стосовно моїх товаришів, товаришів по службі і командирів. Тому я змістив дію роману в часі і просторі, змінив імена і обставини, щоб неможливо було вирахувати ні мене, ні моїх колег, ні нашу іноземну агентуру. Винятком стали лише імена деяких найбільш високопоставлених радянських воєначальників і чиновників, особистості і деталі біографії яких широко відомі і ніколи не були секретом.

З особливою обережністю я писав про агентуру і про роботу з нею. З моєю втечею не був пов’язаний жоден шпигунський процес, ніхто не був заарештований або засуджений. Можливо, я погано працював і нічого не знав? Того, хто в стратегічній агентурної розвідки погано працює, виганяють після першого року. Я ж відбув повний термін відрядження, всі три роки, і як виняток був залишений на четвертий рік, а у вигляді особливого винятку — на п’ятий.

«Акваріум», як і книгу «Розповіді визволителя», я опублікував під псевдонімом і вирішив його ніколи не розкривати, щоб нікому не завдавати незручностей, Мене вперше розкрив начальник ГРУ генерал армії В.М.Михайлов. В інтерв’ю газеті "Комсомольська правда" (23-31 серпня 1991 г.) він повідомив: «Справжнє прізвище автора [«Акваріума»] — Різун. Це наш полковник[3], який років 11-12 тому втік до Англії.»