Розділ «Акваріум»

Наша група тане. Вибув підполковник: моральний розклад, сексуальна розбещеність. Вигнаний на космодром до Плесецька. Там також працюють офіцери ГРУ, однак це заслання для тих, хто провинився. Майор артилерійської розвідки — пияцтво. Повернутий в СпН в Забайкаллі. Тане група. Нас було двадцять троє. Тепер тільки сімнадцятеро. Виганяють тих, у кого від посиленої роботи мозку починається запаморочення. Виганяють тих, хто не може виявляти стеження, хто помиляється або гарячкує, приймаючи рішення. Виганяють тих, хто не може вивчити дві іноземні мови, засвоїти історію дипломатії і розвідки, всю структуру, тактику, стратегію, озброєння і перспективи нашої армії та армій наших супротивників.

Вони зникають раптово. Вони ніколи більше не піднімуться вгору. Для них знаходять такі місця, де їм нікому розповісти про те, де вони були. Їм знаходять місця, де працюють тільки такі ж невдахи з ГРУ. Де недовіра і провокації квітнуть пишним цвітом. А взагалі-то, де вони не квітнуть?

3

Вовка ноги годують. Ми відчуваємо себе вовками. Всяку вільну хвилину ми використовуємо для пошуку підходящих місць. Ми вишукуємо. Розвіднику потрібні сотні місць — таких місць, де він міг би абсолютно гарантовано залишатися один, таких місць, де він з повною упевненістю може сказати, що за ним ніхто не крадеться по п’ятах, таких місць, де він зміг би заховати секретний матеріал і бути впевненим, що ні вуличні хлопчаки, ні випадкові перехожі не знайдуть його, що тут не буде будівництва, що ні щури, ні білки, ні сніг, ні вода цей матеріал не пошкодять. Розвідник мусить мати безліч таких місць про запас і не має права використовувати одне і те ж місце двічі. Наші місця мають бути подалі від в’язниць, вокзалів, важливих військових заводів, віддалені від урядових і дипломатичних кварталів: в усіх цих місцях активність поліції підвищена і до провалу — всього лише крок. А де знайти в Москві місце, поруч з яким немає в’язниць і важливих урядових або військових установ?

Ці пошуки займають весь наш вільний час. Ми шукаємо в підмосковних гаях, в парках, на занедбаних пустирях і руїнах. Ми нишпоримо, грузнучи в снігу і в багнюці. Нам необхідні безліч зручних місць. І той, хто навчиться знаходити їх в Москві, зможе робити це в Хартумі, в Мельбурні, в Гельсінкі.

Ми вчимося запам’ятовувати обличчя людей. Ця активність мозку мусить бути не аналітичною, а рефлекторною. І тому переді мною миготять на екрані тисячі облич, тисячі силуетів людей.

Мій палець на кнопці, ніби на спусковому гачку. Побачивши обличчя на екрані повторно, я мушу миттєво натиснути на кнопку. Коли я помиляюся, мене пронизує легкий, проте неприємний удар електричним струмом. Помилився — і легкий удар. Не натиснув кнопку, коли потрібно, — знову удар. Тренування проводяться регулярно, і швидкість показу облич постійно збільшується. Щоразу показують все більше і більше зображень. Тих же людей показують в перуках, в гримі, в іншому одязі, в інших позах. А помилки карають легкими, однак болючими ударами електричним струмом.

4

Розвідник мусить увагу на номери машин. Коли один номер трапився двічі, значить, можливе стеження. Значить, на операцію йти не можна. Мені показують тисячі номерних знаків. Вони мчать по екрану зі швидкістю французького електропоїзда. Їх не потрібно запам’ятовувати. Проте їх потрібно узнавати. Аналітичний розум тут не допоможе. Потрібен автоматичний рефлекс. І його виробляють, як у собаки, за методом професора Павлова. Помилка — і удар струмом. Ще помилка — і знову удар.

Однак номери машин можуть швидко міняти, тому потрібно узнавати машини не тільки за номерами, а просто з їхнього вигляду. У сучасному місті мільйони машин, а наш мозок не здатний запам’ятати навіть сотні автомобілів, тим більше що серед них стільки однакових. І тут розвідника знову виручає рефлекс. Наш мозок здатний фіксувати мільйони деталей, одначе ми просто не вміємо користуватися цією колосальною інформацією. Не хвилюйтеся, Акваріум вас навчить. За п’ять років у вас, хлопці, будуть відповідні рефлекси!

5

Ми — офіцери Генерального штабу. Нас возять на Гоголівський бульвар. Нас вчать приймати рішення в ході грандіозних операцій. На величезних картах і на безкрайніх полях Широколанівського полігону ми спочатку боязко і невпевнено, спочатку тільки на папері, а потім на практиці пробуємо управляти величезними масами військ в сучасній війні. Можливо, нам ніколи не доведеться це робити, проте одного разу, пересунувши навіть на карті 5-ю і 7-ю гвардійські танкові армії з Білорусії в Польщу, раптом розумієш, скільки і якої саме інформації потрібно Генеральному штабу, щоб зробити це в реальній війні.

6

Ми вчимося безпомилково виявляти стеження. Перед операцією офіцер розвідки має абсолютно чітко відповісти самому собі: є стеження чи ж його немає. Є чи немає? У справжній таємній війні, до якої він готується, йому ніхто не зможе допомогти, і ніхто не буде ділити з ним відповідальність за допущену помилку.

Є стеження чи ні? Заздалегідь підготовленим маршрутом я петляв по Москві чотири години. Я міняв таксі, автобуси, трамваї. З величезного натовпу йшов у безлюдні місця і знову кидався в натовп, ніби в океан.

КДБ також вчиться. Для КДБ важливо знати власні помилки в стеженні. Тут інтереси ГРУ і КДБ збігаються. Тут здійснюється кооперація між двома ворогуючими організаціями. Слон знає, що сьогодні я тренуюся в місті, що моє тренування починається рівно о 15:00 від готелю «Метрополь», якому зараз випала роль радянського посольства у ворожій країні. Я виходжу з «посольства», а Слон кожного разу вирішує, зателефонувати в КДБ чи ні.

Раз в тиждень кожного з нас Слон ганяє різними маршрутами, які кожен готує для себе. Минулого разу стеження було точно. Минулого разу я був в цьому абсолютно впевнений. А сьогодні? Є чи немає? Я не знаю, я не впевнений. Коли так, то потрібно повернутися до «посольства» і доповісти Слону, що я не впевнений. І тоді він знову пошле мене кружляти по Москві, і завтра вранці я буду зобов’язаний дати остаточну відповідь. Отже, є стеження чи ні?

7

Мова — зброя розвідника. Очі — зброя розвідника. Акваріум робить все можливе, щоб змусити своїх офіцерів володіти іноземними мовами. За знання однієї західної мови платять на 10 відсотків більше. За кожну східну мову — 20 відсотків. Вивчи п’ять східних мов, і будеш отримувати вдвічі більше. Однак не відсотки мене примушують: не вивчиш дві мови — виженуть на космодром до Плесецька. Мені на космодром зовсім не хочеться. Тому я вчу. Іноземна мова для мене проблема — немає у мене музичного слуху. Чутливість слухового апарату стріляниною з танкових гармат знижена. Я намагаюся. Я тягнуся. Однак по мовам я найостанніший в групі. Були й гірші за мене, однак їх вже вигнали. Я на черзі наступний. Здохну, однак вивчу! Нехай вимова дубова, я в інших областях надолужу.

— У мене така ж проблема була, — підбадьорює Слон. — Вчи цілі сторінки напам’ять. Тоді швидкість з’явиться. Тоді у тебе для усного мовлення та для написання будуть завжди в запасі стандартні обороти, фрази, цілі шматки.