Розділ «Акваріум»

— Капітан Суворов.

— Здрастуйте, капітане.

— Бажаю здоров’я!

— Ми уважно вивчили вас і вирішили прийняти до Акваріуму — після відповідної підготовки, звичайно.

— Дякую вам.

— Сьогодні двадцять третє серпня. Цю дату, капітане, запам’ятайте на все життя. З цього дня ви входите в номенклатуру, ми піднімаємо вас на дуже високий її поверх — в номенклатуру Центрального Комітету. Крім інших виняткових привілеїв вам надається ще одна: з цього дня ви виходите з-під контролю КДБ. З цього дня КДБ не має права ставити вам питання, вимагати відповідей на них, здійснювати будь-які дії проти вас. Коли ви зробите помилку, повідомте про неї свого керівника, він доповість нам. Коли ви не доповісте, ми все одно про вашу помилку дізнаємося. Та в будь-якому випадку всяке розслідування ваших дій буде проводитися тільки керівником ГРУ або Відділом адміністративних органів ЦК. Про будь-який контакт з КДБ ви зобов’язані доповідати своєму керівникові. Благополуччя ЦК залежить від того, як організації і люди, що входять до номенклатури ЦК, зуміють зберегти свою незалежність від будь-яких інших організацій. Благополуччя ЦК — це і ваше особисте благополуччя, капітане. Пишаєтеся довірою, яку Центральний Комітет виявляє військовій розвідці і вам особисто. Бажаю успіхів.

Я чітко козирнув і вийшов.

2

Тихе озеро в лісі. Комиш. По берегах — березові гаї. Там, за високим парканом, наша дача. Крихітний пляж. Човни догори дном. На іншому березі також якісь дачі дерев’яні. Також за зеленими парканами. Також під охороною. Зона тут особлива. Дачі. Однак дачі тільки для відповідальних товаришів. І в цю дачну зону зовсім не легко потрапити. Дубові гаї. Озера. Густі ліси. Подекуди червоні дахи. І знову зелені паркани. Проїхати до нашого озера тільки однією дорогою можна. Інших шляхів немає. Як не крути навколо, а весь час будеш в зелені паркани втикатися. За нашими парканами також чиїсь дачі. Хтось там по волейбольному м’ячику стукає. Тільки нам ні до чого знати, хто там стукає. А йому до нас немає чого заглядати. А ліворуч від нас паркан вищий, ніж праворуч. З-за того паркану вечорами музика долинає. Дуже приємна мелодія. Танго.

Дача у нас велика. Тут нас живе 23 особи. А місця вистачило б і на тридцять. У кожного по маленькій кімнатці. Стіни з соснових колод. Запах смоли. Маленький пейзажик на стіні. Величезне м’яке ліжко. Книжкова полиця. Внизу хол з великим азіатським килимом. Ми просинаємося, коли хочемо. І робимо, що подобається. Сніданок ситний. Обід скромний. Вечеря розкішна. Вечорами ми зазвичай сидимо біля каміна. П’ємо. Травимо байки. Ми всі в минулому офіцери середніх поверхів радянської військової розвідки. У групі один підполковник, два майори, один старший лейтенант, інші — капітани. Один з нас в минулому льотчик-винищувач. Двоє ракетників. Один десантник. Один командир ракетного катера. Військовий лікар. Військовий юрист. Загалом, дуже квітчастий букет. Ми служили під керівництвом різних людей. Кожен з нас з якихось причин потрапив у фарватер якогось військового розвідника дивізійного, армійського або більш високого рівня. Кожного з нас хтось відбирав у свою персональну групу. І ось саме з цих груп Акваріум вибирає своїх кандидатів. Зрозуміло, що, забираючи людей у керівників розвідки на нижчих поверхах, Акваріум зовсім не прагне забрати всіх або найкращих. Ні. Коли у Кравцова Акваріум сьогодні забере всіх його кращих хлопців, завтра Кравцов не вибиратиме свій почет так ретельно. Тому Акваріум відбирає людей у нижчестоящих начальників обережно, щоб не відбити у них охоту приділяти вибору людей настільки пильну увагу.

Я багато сплю. Я давно не спав так міцно і так солодко. Вранці встаю пізно і йду на озеро. Погода похмура, проте вода тепла, і я довго плаваю. Знаю, що цей сон і ця свобода — ненадовго. Просто нам дають можливість розслабитися після іспитів перед початком навчального року. І я розслабляюся.

3

Швидка дружба закінчується довгої ворожнечею. Я знаю це. І мої товариші по групі також це знають. Тому ми не поспішаємо переводити наші знайомства в довірчі відносини. Ми обережно промацуємо один одного. Ми теревенимо про дрібниці. Ми розповідаємо не дуже гострі анекдоти. Травимо, одним словом. Нам поки можна пити. У величезному буфеті широкий вибір: підходь і пий. Проте ми п’ємо помірно. Коли-небудь ми станемо друзями. Коли-небудь ми будемо довіряти один одному і підтримувати один одного. Ось тоді ми і будемо пити по-справжньому. Як справжні офіцери. Тільки не зараз.

Нас ретельно обміряли, і ось всі ми вже в цивільних костюмах. Деяким з нас судилося надіти однострій, лише ставши генералами. Деяким доведеться носити піджаки, навіть ставши генералами. Така служба.

4

— Мене звуть полковник Разумов Петро Федорович, — представився огрядний чоловік у спортивному костюмі з волейбольним м’ячем в руці. — Мені п’ятдесят одна рік. З них двадцять три роки я служу в Акваріумі. Працював в трьох країнах. За кордоном провів шістнадцять років. Маю сім вербовок. Нагороджений чотирма бойовими орденами і кількома медалями. Я буду керівником вашої групи. Ви, звичайно, придумаєте мені прізвисько. Щоб вам не мучитися, я назву вам кілька моїх неофіційних прізвиськ. Одне з них — Слон. Слонами називають всіх викладачів і професорів Військово-дипломатичної академії. А сама академія іменується «консерваторією», коли мова йде про вас, молодих, або «кладовищем слонів», коли мова йде про нас, професорів і викладачів. Може, коли-небудь хтось із вас також стане «слоном» і прийде сюди готувати молодих слоників. А зараз я бажав би поговорити з кожним з вас окремо. Капітан Суворов.

— Я, товаришу полковник.

— Називайте мене просто Петро Федорович.

— Єсть.

— Забудьте це «єсть». Ви залишаєтеся офіцерами Радянської Армії, більш того, ви піднімаєтеся на найвищий поверх — в Генеральний штаб. Та це «єсть» на час забудьте. Ви можете не клацати каблуками, коли говорите з начальством?