Розділ «Акваріум»

— Тоді ми тебе і справді віддамо в Десяте головне управління, і ти дійсно станеш військовим радником. Вони тебе візьмуть, ти їм подобаєшся. Тільки ж ти і нам подобаєшся. Ми впевнені, що ти наші іспити здаси, інакше ми б з тобою зараз не розмовляли.

— Все ясно, товаришу генерале.

— А коли так, необхідно виконати деякі формальності.

Він витягнув з сейфа хрусткий, як новенький червонець, аркуш паперу з гербом і грифом «Цілком таємно».

— Прочитай і підпиши.

На аркуші дванадцять коротких пунктів. Кожен починається словом «забороняється» і завершується грізним попередженням: «Карається вищою мірою покарання». А висновок наголошував: «Спроба розголошення даного документа або будь-якої його частини карається вищою мірою покарання».

— Готовий?

Замість відповіді я тільки кивнув. Він присунув мені ручку. Я підписав, і лист зник в надрах сейфа.

— До зустрічі в Москві, капітане.

7

Здавши справи зовсім молоденького старшому лейтенанту, я постав перед своїм, тепер уже колишнім, командиром:

— Товаришу генерал, капітан Суворов. Представляюся з нагоди переводу в Десяте головне управління Генерального штабу.

— Сідай.

Сів.

Він довго дивиться мені в обличчя. Я витримую його пильний погляд. Він підтягнутий і суворий, і він не посміхається мені.

— Ти, Вікторе, йдеш на серйозну справу. Тебе забирають в «десятку», одначе я думаю, це тільки прикриття. Мені здається, що тебе заберуть кудись вище. Може статися, навіть в ГРУ. В Акваріум. Просто вони не мають права про це говорити. Та згадай мої слова — приїдеш в Десяте Головне, а тебе заберуть до іншого місця. Напевно, так воно і буде. Коли мій аналіз того, що відбувається правильний, то тебе чекають дуже серйозні іспити. Коли ти хочеш їх пройти, то завжди будь самим собою. В тобі є щось злочинне, щось порочне, тільки не намагайся приховувати цього.

— Я не буду цього приховувати.

— І будь добрим. Завжди будь добрим. Все життя. Ти обіцяєш мені?

— Обіцяю.

— Коли тобі доведеться вбивати людину, будь добрим. Посміхайся перед тим, як переріжеш їй горлянку.