Розділ «Акваріум»

— Служ Рад Сьюз! — Гаркнула 27-я.

— Третя морська бригада спеціального призначення Чорноморського флоту!

— Здрастуйте, розвідники!

— Здоров жлав...

— Сімдесят другий окремий навчальний батальйон спеціального призначення!

— Здоров жлав...

— Тринадцята бригада спеціального призначення!

— Двісті двадцять четвертий окремий батальйон спеціального призначення Шостої гвардійської танкової армії!

Кричить маршал вітання, і відлуння радісно жене слова його за горизонт: дякую за службу! службу! службу!

Суворий і строгий церемоніал військових парадів. І радісний. Не дарма придумані огляди. Ох, не дарма! Машина генерала Петрушевського йде праворуч і трохи позаду маршальської машини. Від чого блиск в очах генеральських? Гордість? Звичайно, гордість! Помилуйся, маршале, на моїх молодців. Хіба гірші вони від головорізів Маргелова? Ох, не гірші! Ні, не гірші.

— Тридцять друга бригада спеціального призначення!

— Здрастуйте, чудо-богатирі!

— Здоров жлав...

Немає кінця аеродрому. Нескінченною стіною стоїть спецназ ГРУ.

— Дякую за службу! Дякую за службу! Дякую за службу!

Після кожних великих навчань за традицією шикують війська для загальної перевірки. Традиції цій сотні років. Так після бою полководець збирав тих, що залишилися, рахував втрати, вітав переможців. Грандіозні навчання завершені. І тільки тут, на безкрайньому полі, коли учасники навчань зібрані разом, можна уявити неймовірну могутність П’ятого управління ГРУ. Однак же не всі ще тут.

— Вісімсот восьма окрема розвідувальна рота спеціального призначення Приволзького військового округу!

Йде машина маршальська уздовж рядів і, безсумнівно, думка маршала гризе: на кого ж всю цю рать з ланцюга спустити? На Європу? На Азію? Може, на товаришів по Політбюро?

Ну що ж ти, маршале? Чого баришся? Ми тут всі свої. Злі ми всі. Ну, спусти з ланцюга! Всю Росію кров’ю заллємо. Тільки команду дай. Не всіх вбивати, звичайно, будемо, не всіх. Коли у кого дача велика та машина довга, тих ми не чіпатимемо. Це не гріх — мати дачу та довгу машину. Тих, хто про соціальну справедливість говорить, ми також не чіпатимемо. Гріх це, одначе не дуже великий. Помиляються люди, що з них візьмеш, з юродивих! Вбивати ми, маршале, тільки тих будемо, хто перше і друге одночасно робить: хто про соціальну справедливість торочить та на довгій машині їздить. Тих, як скажених собак, — на ліхтарі, на стовпи телеграфні. Від них, маршале, всі біди на нашу землю сиплються, від них. Ну, спусти з ланцюга, маршале! Ех, маршале. Бо ж коли не ти, так послідовник твій спустить частини спеціального призначення з ланцюга. Спустить. Будь впевнений. Багато буде крові. Чим довше тягнути будете, тим більше потім крові буде. Тільки ж — буде! Буде! Ура-а-а-а-а! Ура!

Котиться ревище полем. Котиться. В далеких балках, без дощу пересохлих, гарикає відлуння нашого реву.