Розділ «Акваріум»

— Не зраджу.

— Я знаю, — очі в нього похмурі, — можеш зраджувати кого хочеш, хоч Радянську Батьківщину, тільки не мене. Бійся навіть думати про це. Та ти про це і не думаєш. Я це знаю, за твоїми сатанинських очах бачу. Допивай, і пішли. Пізно вже. Завтра прийдеш на роботу о сьомій ранку і до дев’ятої години підготуєш всі свої документи до здачі. Мене призначили начальником Розвідувального управління Прикарпатського військового округу. Туди, в управління, я свою команду потягну за собою. Звичайно, я беру з собою не всіх і не відразу. Деяких пізніше перетягну. Та ти їдеш зі мною відразу. Цінуй.

4

Не знаю, що зі мною. Щось не так. Я прокидаюся ночами і довго дивлюся в стелю. Коли б мене відправили кудись вмирати за чиїсь інтереси, я б став героєм. Мені не жаль віддати своє життя. Візьміть, кому воно потрібне. Ну, беріть же! Я забуваюся в короткому, тривожному сні. І чорти кудись несуть мене. Я відлітаю високо-високо. Від Кравцова. Від частин спеціального призначення. Від жорстокої боротьби за краще місце під сонцем. Я готовий боротися. Я готовий гризти горлянки. Тільки навіщо це все? Битва за владу — це зовсім не битва за Батьківщину. А битва за Батьківщину, чи дасть вона розраду моєї душі? Я вже захищав твої, Батьківщино, інтереси в Чехословаччині. Неприємне заняття, прямо скажемо. Я відлітаю все вище і вище. З недосяжною дзвінкої висоти дивлюся я на свою нещасну Батьківщину-матір. Вона важко хвора. Я не знаю, чим. Можливо, на сказ? Можливо, шизофренія у неї? Я не знаю, як їй допомогти. Можливо, для цього потрібно когось вбивати? А я не знаю, кого. Куди ж я лечу? Куди несуть мене чорти?

5

Львів — найзаплутаніше місто світу. Багато століть тому його будували так, щоб вороги не могли знайти центра міста. Природа все зробила для того, щоб допомогти будівельникам: пагорби, байраки, обриви. Вулички Львова спіралями скручені і виводять непрошеного відвідувача то до стрімкого яру, то в глухий кут. Видно, я цьому місту також ворог. Центр міста я ніяк відшукати не можу. Серед каштанів миготять куполи собору. Ось він, поруч. Залишається тільки обігнути пару будинків. Але провулок веде мене вгору, пірнає під міст, пару раз круто ламається, і я більше не бачу собору, та й взагалі важко уявляю, в якому він напрямі. Повернемося назад і повторимо все спочатку. Але і це не вдається. Інший провулок веде мене в густу павутину кривих, горбатих, проте на подив чистих вулиць і нарешті викидає на галасливу вулицю з незвично маленькими, майже іграшковими трамвайчиками. Ні, самому мені не знайти потрібну адресу, і вся моя диверсійна підготовка мені не допоможе. Таксі! Гей, таксі! У штаб округу! У Пентагон? Ну так, саме туди, у Пентагон.

Величезні корпусу штабу Прикарпатського військового округу збудовані недавно. Городяни називають ці брили зі скла і бетону Пентагоном.

Львівський Пентагон — це грандіозна організація, вона давить новачка великою кількістю охорони, полковницьких погон і генеральських лампасів. Та насправді все не так вже й складно, як здається першого дня. У завідуванні штабу військового округу знаходиться територія розміром з Західну Німеччину і з населенням в сімнадцять мільйонів людей. Штаб округу відповідає за збереження радянської влади на цих територіях, за мобілізацію населення, промисловості та транспорту в разі війни. Крім того, штаб округу має в своєму підпорядкуванні чотири армії: повітряну, танкову і дві загальновійськові. Напередодні війни штаб округу перетвориться в штаб фронту і буде керувати цими арміями.

Структура штабу округу точно така сама, як і штабу армії, з тією різницею, що тут все на щабель більше. Штаб округу складається не з відділів, а з управлінь, а управління, в свою чергу, діляться на відділи, а ті — на групи. Знаючи організацію штабу армії, тут зовсім легко орієнтуватися.

Все ясно. Все зрозуміле і логічне. Ми, молоді прибульці, намагаємося у всьому розібратися і всюди пхаємо свої носи: а це що? А це навіщо?

Колишній начальник розвідки Прикарпатського військового округу генерал-майор Берестов зміщений, а за ним пішла і вся його команда: люди похилого віку — на пенсію, молодь — до Сибіру, на Нову Землю, до Туркестану. Начальником розвідки призначений полковник Кравцов, і ми, люди Кравцова, безцеремонно гуляємо широкими коридорами львівського Пентагону. Будувався він недавно і спеціально як штаб округу. Тут все розраховано, тут все передбачено. Наше Друге управління займає цілий поверх у внутрішньому корпусі колосального споруди. Одне недобре: всі наші вікна виходять в порожній, величезний, залитий бетоном двір. Напевно, так для безпеки краще. Відсутність приємного вигляду з вікон — мабуть, єдина незручність, а в іншому все нам підходить. Подобається нам і розумне планування, і величезні вікна, і просторі кабінети. А найбільше нам подобається, що пішли наші попередники, які зовсім недавно контролювали всю розвідку в окрузі, включаючи і нашу 13-ту армію. А тепер цих хлопців доля розкидала по далеких кутках імперії. Влада — справа делікатна, крихка. Владу необхідно міцно тримати. І обережно.

6

На новому місці вся наша компанія обживається швидко. Робота у нас така сама, тільки тут розмах ширший. Тут цікавіше. Мене вже знають, і мені вже посміхаються в штабі. У мене хороші стосунки з хлопцями з «інквізиції» — групи перекладачів, мені розповідають анекдоти шифрувальники із вузла зв’язку та оператори з центру радіоперехоплення. Однак і за межами Другого управління мене вже знають. Перш за все в бойовому плануванні — в Першому управлінні. Бойове планування без наших прогнозів жити не може. Проте їм вхід до нашого управління заборонений, і тому вони нас до себе кличуть:

— Вітя, що найближчого тижня супостат в Бітбурзі робити збирається?

Бітбург — американська авіабаза в Західній Німеччині. І щоб відповісти на це питання, я мушу заритися в свої папери. Через десять хвилин я вже в Першому управлінні:

— Активність на аеродромі в межах норми, один виняток: в середу прибувають з США три транспортні літаки С-141.

Коли ми такі прогнози видаємо, оператори посміхаються: добре «той хлопець» працює! Їм, операторам, знати не доводиться, звідкіля дровенята до нас надходять. Однак оператори — також люди, і також шпигунські історії читають, і тому вони впевнені, що у Кравцова є супершпигун в якомусь натовський штабі. Супершпигуна вони між собою називають «тим хлопцем». Хвалять «того хлопця» і задоволені ним офіцери бойового планування. Дійсно, є у Кравцова люди завербовані. Кожен військовий округ вербує іноземців і для отримання інформації, і для диверсій. Однак тільки в даному випадку «той хлопець» ні при чому. Інформацію, що надходить від секретної агентури, Кравцов в сейфі тримає і мало кому показує. А те, чим ми бойове планування живимо, має куди більш прозаїчне походження. Називається це джерело інформації графіками активності, а спосіб добування такої інформації зводиться до уважного стеження за активністю радіостанцій і радарів противника.

На кожну радіостанцію, на кожен радар справа заводиться: тип, призначення, розташування, кому належить, на яких частотах працює. Дуже багато повідомлень розшифровується нашим п’ятим відділом. Однак є радіостанції, повідомлення яких розшифрувати не вдається роками. І саме вони представляють головний інтерес, бо це і є найважливіші радіостанції. Зрозумілі нам повідомлення чи ні, на станцію заводиться графік активності і кожен її вихід в ефір фіксується. Кожна станція має свій характер, свій почерк. Одні станції вдень працюють, інші — вночі, треті мають вихідні дні, четверті не мають. Коли кожен вихід станції в ефір фіксувати і аналізувати, то скоро стає можливим пророкувати її поведінку.

А крім того, активність радіостанцій в ефірі зіставляється з діяльністю військ противника. Для нас безцінні відомості, що надходять від водіїв радянських вантажівок за кордоном, від провідників радянських поїздів, від екіпажів «Аерофлоту», від наших спортсменів і, звичайно, від агентури. Ці відомості уривчасті і не пов’язані один з одним: дивізія піднята по тривозі, ракетна батарея пішла в невідомому напрямку, масовий зліт всіх літаків. Ці шматочки зіставляються з активністю в ефірі, помічаються закономірності, враховуються особливі випадки і винятки із правил. І ось одного разу після багаторічного аналізу ми можемо стверджувати напевно: коли в ефір вийшла станція РБ-7665-1, значить, через чотири дні відбудеться масовий зліт військових літаків з авіабази Рамштайн. Це непорушний закон. А коли раптом запрацює станція, яку ми називаємо Ц-1000, тут і дитині ясно, що боєготовність американських військ в Європі буде підвищена. А коли, наприклад...

— Слухай, Вітю, ми, звичайно, розуміємо, що не можна про це говорити, та ви вже... того...