Розділ «Акваріум»

— Ваше здоров’я.

— Осади огірочком.

— Дякую.

Обличчя в нього похмуре. По всій видимості, він до мого приходу вже встиг вжити. А випивши, він завжди стає похмурим. Зі мною завжди відбувається те ж саме. Він, мабуть, це давно помітив, і по деяким іншим, майже непомітним ознакам з самого себе малює мій портрет.

— Коли б ти, мерзотнику, до урок потрапив, то ти б у них прижився. Вони б тебе за свого вважали, а за кілька років ти б у банді певним авторитетом користувався. Візьми ковбаски, не обмежуй себе. Мені її з спецрозподільника доставляють. Ти про існування такої ковбаси, мабуть, і не здогадувався, поки я тебе до себе не забрав. Пий...

Те, що горілки в ньому було вже більше півкіло, сумнівів не було. Вона потроху діяти починала.

Рухи його руки з виделкою вже не відрізнялися точністю, проте розум Кравцова від впливу алкоголю був повністю ізольований. Мовить він ясно і чітко, мислить також ясно і чітко.

— Одного я в тобі, Суворов, не розумію: ти в катуванні насолоди не знаходиш чи тільки приховуєш це? У нас широкі можливості насолоджуватися своєю силою. Ваньку-педераста можна мучити стільки, скільки душа забажає. А ти від цих задоволень ухиляєшся. Чому?

— Я в мордуванні насолоди не відчуваю.

Він похитав головою:

— Шкода.

— Це погано для нашої професії?

— Взагалі-то ні. На світі астрономічна кількість повій, проте лише деякі з них насолоджуються своїм становищем. Для більшості з них це важка фізична робота, не більше. Однак незалежно від того, подобається повії її робота чи ні, її рівень багато в чому залежить від ставлення до праці, від почуття відповідальності, від працьовитості. Професією не обов’язково насолоджуватися, не обов’язково її любити, однак на будь-якому місці потрібно проявляти працьовитість. Чого зуби скалиш?

— Оборот цікавий — «працьовита повія».

— Нічого сміятися, ми не кращі за повій, ми робимо не дуже чисту справу, щоб принести задоволення іншим, і за нашу тяжку працю багато отримуємо. Професію свою ти не дуже любиш, однак працьовитий, і цього мені достатньо. Наливай сам.

Я налив.

— А вам?

— Трохи зовсім хлюпни. Два пальці. Ось так. Я тебе ось навіщо викликав. Прожити на нашій смердючої планеті можна, лише перегризаючи горлянки іншим. Таку можливість надає влада. Утриматися при владі можна, тільки піднімаючись вгору. Слизька вона дуже, піраміда влади. Досягти вершин цієї піраміди поодинці неможливо, і тому кожен, хто по її схилах вгору дереться, формує свою групу, яка йде з ним до самого верху або летить з ним в безодню. Я тебе вгору тягну, тому і твоєї допомоги вимагаю, допомоги будь-якої, яка буде потрібна, нехай навіть і кримінального порядку. Коли ти трохи вище слідом за мною піднімешся, то й ти власну групу сколотиш і будеш її слідом за собою тягнути, а я тебе буду тягнути, а мене ще хтось. А разом ми нашого головного лідера вгору просувати будемо.

Він раптом схопив мене за комір:

— Зрадиш — пошкодуєш!