Розділ «Акваріум»

— Ми мусимо не дозволити їм, щоб це повторилося. Заради благополуччя нашої Батьківщини ми маємо бути сильними. Армія має бути не менш сильною, ніж КДБ... — раптово я відчуваю, що саме цього він від мене чекає, — ми мусимо не дозволити їм цього. Монополія чекістської влади може задушити радянську владу.

— Однак і монополія влади військової може знищити радянську владу. Ти цього не боїшся, Вікторе? — Кравцов дивиться на мене впритул.

— Не боюся.

— Що б ти на моєму місці робив? На місці радянських генералів і маршалів?

— Я б підтримував тісний контакт з колегами. Коли один в небезпеці, всі генерали і маршали мусять його захищати. Нам потрібна солідарність.

— Уяви, що є така солідарність. Таємна, звичайно. Уяви, що партія і ГБ вирішили скинути одного з нас. Як же всім іншим реагувати? Страйкувати? Всім у відставку подати?

— Я думаю, ми маємо відповідати ударом на удар. Тільки не по всім нашим ворогам, а лише по найнебезпечнішим. Коли ви особисто маєте проблеми з місцевим партійним керівництвом або з ГБ, не вам з ними битися, однак всі ваші друзі з усього Союзу мають завдавати таємні удари по вашим ворогам. І навпаки, коли хтось із ваших далеких друзів в біді, ви зобов’язані використовувати всю свою могутність для нанесення таємних ударів по його ворогам...

— Добре, Суворов, однак пам’ятай, що цієї розмови ніколи не було. Ти просто перепив коньяку і все це сам придумав. Запам’ятай, що краще стояти осторонь від усіх цих бійок, проте тоді ти так і залишишся лежати в багні. Бійка за владу — жорстока бійка. Той, хто програв, — злочинець. Переможцеві байдуже, здійснював ти злочин чи ні. Все одно злочинець. Так що краще злочин творити, ніж бути наївним дурнем. З вовками жити... А то ж з’їдять. Коли ти вже ступив на цей шлях, то краще не попадатися, а коли попався, то не зізнаватися, а коли й зізнаватися, то в простій справі, а не в організованій. Кожен, хто б’ється за владу, має свою групу, свою організацію, і кожен не прощає участь в такій організації своїм суперникам. Участь в організації — це найстрашніше, в чому ти можеш зізнатися. Це страшний кінець для тебе особисто. Під найстрашнішими тортурами краще зізнатися, що ти діяв один. В іншому випадку тортури стануть ще страшнішими. А тепер слухай уважно.

Його голос різко змінився, як і вираз обличчя.

— Через тиждень підеш контролером з групою спеціального призначення. Вас викинуть на Стороженецькому полігоні. На другий день група розділиться на дві. У цей момент ти зникнеш. Твій шлях — до Кишинева. Їхати лише товарними потягами. Тільки вночі. У Кишиневі є педагогічний інститут. Рівень націоналізму в інституті — вищий від середнього. Ось тобі текст. Це гасло напишеш вночі на стіні, — Кравцов простягнув мені листок тонкої цигаркового паперу, — ти молдавською не говориш, тому запам’ятай весь текст напам’ять. Зараз. Спробуй написати. Ще раз. Пам’ятай: ти сам на це зважився. Коли тебе десь зупинять — ти відстав від групи, втратив напрямок, намагаєшся сам повернутися в штаб армії без сторонньої допомоги, тому ночами їдеш в товарних вагонах. Гляди ж, не засни. Відсипайся вдень у лісі.

— Якого розміру мусять бути літери?

— П’ятнадцять-двадцять сантиметрів буде достатньо, щоб звалити голову молдовського КДБ.

— Одним гаслом?

— Тут особливий випадок. З націоналізмом у інституті боролися давно і безуспішно. Вживали найлютіших драконівських заходів. Доповіли в Москву, що тепер все добре. Твоя справа довести, що це не так. Може, звичайно, підозра впасти на Одеський округ, однак одеське військове керівництво легко доведе свою повну невинність. Удар ми наносимо не прямий, а з-за рогу, з сусіднього округу. Повторюю, ти дієш за власною ініціативою. Ти побачив це гасло на клаптику паперу, що валявся на вулиці, вивчив його напам’ять і написав на стінці, не розуміючи його сенсу. Краще бути дурнем, ніж конспіратором. Не забув гасло?

— Ні.

Розділ 7

1

Нас кидали з трьох тисяч метрів. На другий день група розділилася на дві. Командири двох підгруп знали, що з цього моменту вони діють самостійно, без контролю згори.

За п’ять днів я з’явився в штабі армії. Мій шлях — до начальника розвідки. Я доповідаю, що в ході навчань після поділу групи я мав був зустріти третю групу, однак не зустрів її, втратив орієнтування і довгий час шукав правильний шлях, не користуючись картою і послугами сторонніх. Легкою посмішкою доповідаю, що справу зроблено. Чисто зроблено.

Легким кивком він дає мені знати, що зрозумів. Проте не посміхається мені.