Розділ «Акваріум»

— Ось що, Суворов, я сьогодні дуже багато базікаю, хоча права у мене такого немає. Базікаю я, бо п’яний, а ще тому, що серед багатьох відомих мені людей ти, певно, менше за всіх підлістю заражений. Слухай, Суворов, і запам’ятовуй. Зараз в нашій зграї повне розслаблення з напівдрімотою, як після статевих зносин. Це тому, що Навігатору по шиї дали — ледве втримався, та мене скинули, та транзит нелегалів тимчасово через Австрію припинений, і потік добутої документації зараз іншими каналами до Акваріума йде. І багатьом здається, що робити нічого не потрібно. Всі зледачіли, розпустилися без важкої руки татуся. Це ненадовго. Наша зграя втратила найцінніше джерело інформації, і Центральний Комітет скоро про це нагадає. Навігатор на диби стане. З кожного спитає. Навігатор будь-кого в баранячий ріг скрутити може. Він обов’язково собі жертву вибере і на вівтар радянської військової розвідки покладе. Щоб нікому не кортіло розслаблятися. Будь, Вікторе, напоготові. Скоро Навігатору шифровку від Кіра принесуть. Навігатор страшний в гніві. Багатьом кар’єри переламає. І правильно. Якого біса нагадувань чекаєте, як барани в стаді? Вікторе, працюй зараз. Завтра, може статися, вже пізно буде. Послухай моєї поради...

— Миколо Тарасовичу, у мене ідея є шикарна, тільки я вже давно до Навігатору на прийом потрапити не можу. Може, завтра ще раз спробувати?

— Не раджу, Вітю. Не раджу. Почекай. Скоро він всіх по одному на левову шкуру на страшний суд викликати буде, тоді і розкажеш йому про свою ідею. Тільки мені про неї не говори. Я вже ніхто зараз. Не маєш ти права мені про свої ідеї розповідати. А ще, я ж і вкрасти твою ідею можу. Мені ідеї зараз конче потрібні. Не боїшся?

— Не боюся.

— Даремно, Суворов, не боїшся. Я така ж скотина, як і ти, як і всі інші. А можливо, ще гірша. Підемо по б@#$ям, по лебедям?

— Пізно, Миколо Тарасовичу.

— Саме час. Я тобі таких дівчаток покажу! Не бійся, пішли.

Взагалі-то я не проти на дівчаток подивитися. І не боюся я його. Він хоч і вважає себе звіром, хоч рука його до вбивства цілком звична, він все-таки людина. Рідкісний виняток серед тисяч двоногих звірів, які зустрічалися на моєму шляху. Я — звір більшою мірою, ніж він. І інстинкт розмноження в мені не слабший за інстинкт самозбереження. Однак він п’яний, і з ним можна нарватися.

А за цим настане евакуація.

— Пізно вже.

5

Люди діляться на капіталістів і соціалістів. І тим, і іншим гроші потрібні. Це їх об’єднує. А роз’єднує їх метод, яким вони гроші добувають. Коли капіталісту потрібні гроші, він наполегливо працює. Коли соціалісту потрібні гроші, він кидає роботу, та ще й інших підбурює зробити те ж саме.

У капіталістів і соціалістів все зрозуміле і логічне. А я перебуваю казна в якій категорії. У нашому суспільстві все навпаки. Всім також гроші потрібні. Однак про гроші непристойно говорити і злочинно намагатися їх заробити понад пайку, яка тобі призначена. Не суспільство, а незрозуміло що. Коли було б у нас нормальне суспільство, я обов’язково став би соціалістом. Я б страйкував постійно і на цьому нажив би величезний капітал.

Мені хочеться зараз думати про що завгодно — про капіталістів і соціалістів, про світле майбутнє планети, коли всі стануть соціалістами, коли всі будуть пам’ятати тільки свої права, а не свої обов’язки. І взагалі мені зараз хочеться думати про все, крім того, що чекає мене через кілька хвилин за броньованими дверима командирського кабінету.

Лютий Навігатор у гніві. Страшний він, особливо коли від Кіра шифровку отримає. Шифровку «з інстанції» Олександр Іванович, перший шифрувальник, за наказом Навігатора всій зграї зачитав. Сувора шифровка.

А після неї потягнулися полковники по одному на левову шкуру. Перед ясні очі. А за полковниками — підполковники. Швидко Навігатор резолюції виносить, точнісінько як батько Махно вироки. Скоро вже моя черга... Страшно.

6

— Доповідай.

— Альпійський туризм.

— Альпійський туризм? — Навігатор повільно встає зі свого крісла. — Ти сказав — альпійський туризм?