Розділ «Акваріум»

Ми мишоловку в горах створюємо. Великий бізнес розгортаємо. Я зовсім не проти того, що його до моєї ідеї підключили, що мене йому повністю підпорядкували. У нього досвід, у нього агентура.

З дозволу Акваріума Навігатор знімає з агентурної консервації старих і стягує їх до Австрії для проведення операції «Альпійський туризм». Готель не один куплений, а три. Це недорого для ГРУ.

Зняті з консервації старі добуваючі агенти використовуються по-різному. Більшість з них увійшли до складу агентурної групи з прямим каналом зв’язку. Вони прямо в Ватутінки повідомлення надсилати можуть, не піддаючи себе і нас ризику. Кілька старих працюють під контролем Миколи Тарасовича. Один підпорядкований безпосередньо мені.

Раніше його звали 173-В-106-299. Тепер його звуть 173-В-41-299. Завербували його в 1957 році в Ірландії. П’ять років він в добуванні працював. Що він добував, в його справі не повідомляється. У справі тільки межи рядками можна прочитати про його високу активність і чималі успіхи. Після цього йде зовсім темна смуга біографії. У справі тільки говориться, що він в цей період перебував на прямому зв’язку з Акваріумом, не підпорядковуючись віденському Навігатору ГРУ. Цей період закінчується присвоєнням йому ордена Леніна, видачею потужної премії, виводом у тривалу консервацію з переводом під контроль нашої резидентури.

За роки консервації зустрічі з ним не проводилися. Таких хлопців називають Мишко, Дрімаючий, Кіт. Тепер він зі сплячки повернутий до активної роботи. Тепер йому контрольні завдання поставлені. Він думає, що працює, однак його просто перевіряють. Не охолов бува? Не розколовся часом? Не перекувався раптом?

3

І знову забезпечення всіх колесом закрутило. Днями і ночами. Без вихідних. Без свят. Без просвіту.

— Миколо Тарасовичу, нікого в забезпечення ставити!

— А ви, Олександре Олександровичу, подумайте.

Олександр Олександрович думає.

— Може, Вітю Суворова?

— Ні, його не можна.

— Кого ж тоді? — Олександр Олександрович, заступник Навігатора, тільки одного добуваючого офіцера в резерві має, і це Микола Тарасович Мороз. Олександр Олександрович запитально на Миколу Тарасовича дивиться. Може, сам здогадається в забезпечення попроситися? Нікого ж посилати. Всіх розіслали. Та Микола Тарасович мовчить.

— Що ж, мені самому, чи що, в забезпечення йти? Я все-таки заступник.

— А чому б, Олександре Олександровичу, і не сходити разок? Коли посилати нікого?

Олександр Олександрович ще думає. Нарешті, рішення знаходить:

— Я Колю-Аерофлота другий раз в ніч пожену.

— Ну ось бачиш! А кажеш — посилати нікого.

4

Куди ти, Навігаторе, гониш нас? Чи можна так котли перегрівати? Не лопнули б! Не лопнуть. Треновані. З частин спеціального призначення. В забезпечення! Всіх! Олександре Олександровичу, в забезпечення! А твоє забезпечення забезпечує новий військовий аташе. На зеленому «мерседесі».