Розділ «Частина ІІ Зеленоводдя»

— Ілларіус — молодець, він не тільки допоміг тобі добратися до Альфи, але й сприяв твоєму безболісному зануренню в невідомий світ. А це означає, що вибір Ради старійшин був правильним, — задоволено промовила Данелліна.

— Якщо я правильно зрозумів, то наша зустріч з Іллею була не випадковою, а запланованою? Як це було можливо?! Адже він був такий здивований, коли мене побачив вперше, — запитав Марк.

— Якщо ти не будеш мене перебивати увесь час, ти про все дізнаєшся. Наберися терпіння! — строго сказала Данелліна. — Продовжуючи попередню думку, хочу повідомити тобі, що Зеленоводдя, хоч і існує на тому ж самому небесному тілі, але дуже відрізняється від Землі. Зеленоводдя — це планета-суперконтинент. Вона така, якою була Земля 200 мільйонів років тому, поки усі материки не розпливлися на ті місця, де вони на Землі зараз. Однак час у Зеленоводді збігає набагато швидше, що пов'язано з багатовимірністю. Відповідно, і розвиток життя у нас відбувається набагато швидше. Хоча, — вона зробила паузу, ніби замислилася, — на перший погляд, це виглядає навпаки. Чи не так, Маркусе?

— Справді! — слухаючи бабусю уже з більшим інтересом, відповів Марк.

— Ну, от! Отже, ти це зауважив, — продовжувала Данелліна. — На Зеленоводді існує одна раса людей — континентальці. Це — усі ті, кого ти бачив: усі альфійці, старійшини, я, ти і гноми…

— Я і гноми? Це — одна раса? — не второпав Марк.

— Так, як це не дивно для тебе. Облиш земну логіку! — знову повторила бабуся і продовжила: — Але віднедавна тут існують ще одні істоти — дуже могутні теберди. З якими у нас, по суті, іде війна! — Вона трохи помовчала і продовжила, глибоко вдихнувши: — Ми чудово жили і дуже швидко розвивалися протягом кільканадцяти тисячоліть, — вона на мить задумалася, а тоді повела далі: — Легко творити тоді, коли тобі усі допомагають і ніхто не заважає… коли немає воєн. Ми розвивалися не тільки фізично, але й духовно. Земна і континентальська шкала цінностей дещо відрізняються. Мета нашого життя — це не фізичне, а духовне і енергетичне вдосконалення. На Землі, хоча й проповідується духовність, однак насправді переважає прагнення до матеріального збагачення. У Зеленоводді ж найбагатші ті, хто досягнув найвищого на сучасному етапі рівня духовно-енергетичного розвитку. Тобто, донедавна це був світ без чорної заздрості, злості, ненависті та інших негативних рис, притаманних людям… Ми мріяли про перехід на інший рівень буття Зеленоводдя, про суто енергетичне існування, коли б ми могли удосконалювати інші світи. Перш за все найближчий до нас — Землю. — Данелліна присіла біля Марка, пригорнула його до себе і, взявши його руку у свої, звернулася вже до його душі. — Я знаю, що ти все зрозумієш, — але помітивши німе запитання в очах, продовжила: — Усе почалося дуже невинно… Ми спробували об'єднати наші зусилля і відкрити двері у світ Землі. Ми сподівалися допомогти людям, подолати їх недоліки задля процвітання всього живого на планеті. Наші думки були чисті, а задуми — шляхетні. Для цієї високої мети були вибрані тільки найбагатші з-поміж нас, у нашому розумінні. Однак той із нас, хто був наймогутнішим, несподівано вийшов за межі фокусу, перестрибнув через Землю і зазирнув у вимір негативної енергетики, тим самим пробивши шлюз між нашим і їхнім світом. Так у Зеленоводді з'явилися теберди… — і вона сумно похилила голову.

Пророцтво

Світ довкола потемнів, з'явилися темно-сині скелі, з яких стікали брудні сірі гірські потоки. Вони з дикою силою падали на каміння і, здавалося, розколювали його навпіл. Із густих грозових хмар полився рясний холодний дощ. Лиховісно спалахнула блискавка, і погрозливо загримів грім.

Маркові стало моторошно і холодно від різких поривів вітру. Помітивши це, Данелліна Абсолютна сказала:

— Сподіваюся, ти загрієшся у цій накидці.

Вона провела рукою по Марковому плечу. Хлопець повернув голову і знову був чимало вражений. Він навіть не помітив, як опинився у цій сріблясто-білій мантії.

— Вона зникне тоді, коли ти цього захочеш. Та мені здається, що саме такі шати пасують Маркусові Великому.

— Дякую, — сказав Марк. — Ти знаєш, бабунь, мені дуже важко віриться у все навколишнє. І навіть ця накидка видається якоюсь несправжньою.

— Маркусе, Деінде, як ти влучно назвав це місце, існує фізично і реально. Проте воно розміщене у позачасовій капсулі. Це — крихітний острівок у Всесвіті, де не існує часу як виміру. Тут усе є вічне і тимчасове, все є і нічого нема одночасно. Саме це і є те небуття, про яке говорили древні земні філософи. Хранителі Зеленоводдя створили цю бульбашку, щоб сховатися від тебердів і мати можливість впливати на розвиток подій. Нам необхідно якнайшвидше повернути тебердів у їхній дім, бо внаслідок їх сновигань шлюзом між нашими світами дестабілізується Зеленоводдя. І пастка викривленого часу скоро може стати реальністю.

— Викривлений час? — повторив Марк.

— Мені важко пояснити тобі те, чого я сама не знаю. Я можу тільки сказати те, що там немає місця нашому життю.

— Розумію, — співчутливо вимовив Марк і запитав: — А чому ж тоді той із вас, хто відкрив цей шлюз, про який ти казала, не закриє його?

Данелліна Абсолютна відповіла не відразу. Вона глибоко вдихнула, подивилася високо у небо і зажурено похитала головою.

— Ти запитуєш про Аріхандруса Могутнього, — вона повільно вимовила це ім'я, — але його уже немає серед нас.