Розділ «Частина третя Битва»

— Ми вже не спимо, — почулося зсередини, — цей шанувальник природи своїм буботінням усіх розбуркав.

Відкинувши запинало, Кримов виповз надвір.

— Хух, як холодно. Що це у тебе, Ніколо, чай?

Він попнувся до казанка, але тут на нього напав Сосновський.

— Ох ти, нечепуро, навіть очі не продер, а вже до столу лізеш!

Ігор розірвав його обійми і схопив за руку, намагаючись кинути на землю. Виникла потішна бійка. За секунду, зчепившись у клубок, обидва покотилися до води.

— Купа мала!!! — не знати звідки виринув Карлсон і гепнувся зверху.

Під ним хтось придушено зойкнув, крекнув, притишений голос, булькаючи сміхом, заблагав:

— Агов, підводьтеся… вставайте… Встаньте, бо я на млинець перетворюся. Ну вставайте, тут мокро.

Купа розпалася. Ігор підвівся, обтрусився й відважив гігантові потиличника.

— Ледь не роздушив, трактор.

— Ага, — вишкірився той, — професійна реакція борця: як побачу когось у партері, так одразу вниз.

— І з жінками? — хитро примружився Сосновський.

— О, там починається така боротьба… — під загальний регіт затрусив головою Гуго.

— Гаразд, давайте до столу, сніданок уже готовий.

На збирання речей часу знадобилося навіть менше, ніж на сніданок. Ігор із Яном за якихось десять хвилин згорнули і підвісили до ранця скандинава намет. Шмідт і Нікола спакували посуд та легкі спальні мішки, кожен із яких у згорнутому вигляді був не більший за коробку від цукерок. Перед самим виходом Обрані ретельно зібрали все сміття й закопали на піщаному березі. Нікола прикрив місце багаття дерниною.

Спочатку Андрій задав посередній темп руху, прилаштовуючись до отця Сергія, який ніколи не робив таких великих переходів.

Кроків на п’ятдесят попереду йшов Шмідт, уважно оглядаючи місцевість та прислухаючись до найменшого шурхоту в чагарнику. Десь за годину його замінив Сосновський.

Іти було важкувато, майже повсякчас ноги грузнули в сипучому, висушеному сонцем піску, лише де-не-де поплямованому ріденькою пожовклою травою та купками верболозу. Іноді на шляху зустрічалися невеликі болота, які переходили вбрід. Трохи згодом піску поменшало, частіше почали зустрічатися переліски, достатньо тінисті, аби можна було трохи спочити від гарячого сонця.

Години за три до Андрія підійшов Кримов.