Розділ «Частина третя Битва»

— Андрію!

І знову її погляд. Але ж ні, Віка дивилася не на нього. Андрій озирнувся і…

СВІТЛО! Як він міг забути, яке право мав забути про НЬОГО? Було Світло, те саме Світло, яке Андрій бачив вічність тому серед моторошної безодні Червоного.

Але тепер Андрій зрозумів, що перед ним — не Світ, створений Світлом, а перед ним — Світло, яке створило той Світ. І Світло сказало їм:

— Не журіться, бо час скорботи і журби минув. Я з вами, а ви — зі Мною, і віднині буде так, тому що ви — обрали. І довели, що варті цього вибору. Сотні поколінь просили у Мене спасіння і прощення. Ось ви врятовані. І прощені, бо врятовані. Тому що врятували самі себе, тому що саме це було головним.

— А якби ми не змогли? — прошепотів Андрій.

І Світло відповіло:

— Не гідний спасіння той, хто його не шукає. Хто не бажає боротися зі Злом, чи гідний він Світла?

І Андрій погодився, тому що то говорила Мудрість.

А Світло сказало:

— Слухайте Мене. Кажу вам: кожному відплатиться по ділах його, і кожен отримає винагороду, гідну його справ. Я не дам вам щастя, це було б надто просто і надто жорстоко. Ідіть кожен своїм шляхом, він вам відомий. Ідіть, і нехай у душах ваших буде спокій та мир. Ідіть та пам’ятайте: відтепер усе залежить від вас.

І Андрій погодився, тому що то говорила Любов…