Розділ «Частина третя Битва»

Юрмлячись у вузькому проході, кочовики посунули до печери, але там вже нікого не було. Обрані зникли за поворотом підземного коридору.

— Смолоскип, смолоскип загаси, — зашепотів Андрій.

— Та ти що, з дуба впав? — Гуго відсунувся далі від нього й подивився, мов на божевільного. — Без світла ми тут ціле життя блукатимемо.

— Ми й так ходитимемо тут бозна-скільки. Загаси, коли не хочеш, аби вони за нами, мов на маяк, перлися. Потім розпалимо.

Вогонь згас, і Обраних охопила непроглядна темрява. Деякий час вони стояли, аби хоч трохи до неї звикнути, та в підземеллі не було ані найменшого джерела світла, тож рушили навпомацки, спотикаючись об каміння і для безпеки тримаючись один за одного. Хоча говорили пошепки, однак стіни багатократно посилювали і відлунювали звуки, тому здавалося, що підземеллям суне ціла армія. Час від часу Андрій смикав Гуго, котрий ішов перед ним, і валка зупинялася, аби можна було послухати, чи не наздоганяють переслідувачі.

— Може, повернемося? — запропонував Гуго, ледь просовуючись у чергову щілину між нерівними стінами.

— Куди? Там якраз на нас чекають. На млинці.

— Без світла погано, так недовго й порозгублюватися.

Ян неголосно вилаявся, чергового разу за щось зачепившись.

— Зачекай, зараз запалимо смолоскипа, гадаю, вже можна. Гансе, подай-но одного.

— Зараз.

Почувся шурхіт гравію під ногами Шмідта, неголосні прокльони, коли той наштовхнувся на стіну.

— Зараз, зачекайте, не туди пішов, здається.

— Ти не йди, просто передай смолоскипа по ланцюжку, а то…

Андрій не договорив. Пролунав чи то схлип, чи то сплеск, мов камінь упав у щось напіврідке. Кроки затихли.

— Гансе? Гансе, де ти?

Мовчанка.

— Не рухайтеся, щось трапилося.

Передчуваючи біду, Андрій швидко відгвинтив кришку капсули із жариною, яку не наважувався використати до цього, аби не втратити єдине джерело вогню, й повільно рушив уперед. Малинового світла ледь вистачало, аби хоч трохи розсіяти темряву на півкроку-крок.

Він проминув Гуго, священика, Вікторію, котра трималася за рукав Ніколи, й майже одразу наштовхнувся на Шмідта.