Розділ 4 ЗА ЗАВІСОЮ

— І я не хотіла образити тебе тоді… Мені й досі соромно за те, — вона схилила голову і зникла за поворотом.

— Та нічого, — пробурмотіла про себе Аеніль.

У вітальню вона повернулася з радісним виглядом. Був уже пізній вечір, і тут майже нікого не було. Лише Нітетіс сиділа в одному з крісел із зосередженим виразом.

— Чому не спиш? — запитала в неї Аеніль.

— Та вже йду. Просто не знаю, що сказати майстру Елітісу. Мені не вдалося знайти одну ученицю, щоб віддати запрошення. Вона з третього курсу, одногрупниця Анахарсія.

При цьому імені настрій у Аеніль погіршився.

Нітетіс показала пергамент із запрошенням Аеніль.

— Мені так хотілося виконати доручення майстра, але не вдається. Цю дівчину вже кілька тижнів не бачили на заняттях. Анахарсій каже, що в неї індивідуальний графік і її дуже складно знайти. Доведеться повернути запрошення Елітісу, — розчаровано завершила Нітетіс.

Аеніль глянула на картку.

— Оріона Стесагор, — випередила її погляд Нітетіс. — Онука котрогось з викладачів.

Аеніль відвернулася, бо зблідла й затремтіла, і не хотіла, щоб це побачила подруга. Потім швиденько пішла в свою кімнату. У Аеніль була хороша пам’ять на імена…

У четвер перед заняттям з історії Ери Ембла, котра раніше завжди була на перервах з Аеніль, пішла у лікарню. Вона вже кілька разів цього тижня туди ходила на вимогу цілителя. Аеніль розуміла, що з Емблою щось серйозне, але так і не наважилася її розпитати.

Аеніль сиділа сама в кутку й розкладала від нічого робити картки. Грала у Гру сама з собою. Вона відчула, що до неї хтось йде, і швиденько згорнула усю колоду. Дівчинка боялася, що то був Савлій, який запросто міг забрати картки собі. А вони були для неї особливо цінні, бо подаровані сестрою. Проте це був не Савлій. До неї нерішуче підійшов Леонт.

— Я хотів запитати, — незвично тихо і невпевнено почав він.

З усіма іншими він говорив впевнено і навіть зухвало, тільки Аеніль доводилося вслухатися, щоб розібрати його бурмотіння. І це її дратувало.

— Що? — нетерпляче сказала вона.

— Ти прийматимеш участь у конкурсі? З нашої групи вже записалися Еліна і Нітетіс. А ти?

— У якому конкурсі? — недовірливо перепитала Аеніль. Вона завжди боялася чергових розіграшів, хоча від Леонта ніколи їх не отримувала.

— Е… Ну конкурс краси. Найгарнішої учениці Академії.

Аеніль награно пирхнула і відвернулася.