Розділ 4 ЗА ЗАВІСОЮ

— В… в туалеті…

— Гм… Ну добре, йдіть. Ваша подруга вже, мабуть, у вітальні.

Аеніль нічого не залишалося, як швидко покинути шпиталь. Вона бачила, що вигляд у лікаря був похмурий, але розпитувати щось про Емблу не наважувалася.

На сходах вона ще раз зіткнулася з медсестрою Івонною. Та виглядала ще більш пригніченою, ніж раніше. Здавалося, от-от заплаче. Аеніль могла її зрозуміти. Доглядати за такою хворою — це не кожен витримає.

Протягом наступних днів Ембла не хотіла розповідати подрузі, що їй казав лікар. Та й Аеніль не дуже розпитувала, точніше, взагалі не питала, бо вміла поважати чужі таємниці. Їй було достатньо того, що Ембла стала виглядати більш життєрадісною і менше тривожилася. Аеніль вважала, що це через візит до цілителя.

Аеніль не розповіла Емблі про підслухану розмову, бо та могла розбовкати це далі. Дівчинці було страшно подумати, що б сталося, якби майстер Елітіс довідався про підслуховування його розмови. По всьому відділенню ходили чутки, що він пов’язаний з Темними, і Аеніль його боялася. Тепер ще більше, ніж раніше.

Якось пізно ввечері Аеніль йшла галереєю з боку внутрішньої сторони замку. Вона поверталася із додаткового уроку музики, де готувалася до свого виступу. Попереду дівчинка почула якийсь шум і сміх. Це її стривожило. Подібний сміх вона не раз чула на свою адресу, і він не віщував нічого доброго. Звуки лунали із відчинених дверей одного з навчальних класів. На галерею виходили двері класів, де викладалися різні мови. Аеніль підійшла й обережно зазирнула у яскраво освітлену кімнату. Побачене її вразило.

У класі була та дівчина зі схованим обличчям, з якою Аеніль вже стикалася у цій галереї, та ще два хлопці розбишацького вигляду. Аеніль їх якось бачила на спільних заняттях для всіх відділень, вони постійно порушували дисципліну. Були з відділення чарівників, тому знали чимало чар для знущань над іншими.

Зараз вони забавлялися тим, що жбурляли невеличкі вогняні кульки у дівчину, котра забилася у куток. Її мантія була повністю мокра, немов вона скупалася в озері. Схоже, що це була заслуга хлопців.

— Чого ти боїшся? — засміявся один. — Ми ж лише хочемо підсушити тебе.

— Ага, тобі це не завадить, — підтримав його інший.

Дівчина злякано закривалася від кульок. Це були цілком безневинні жарти, Аеніль була б рада, якби з неї насміхалися тільки так. Але та дівчина серйозно боялася вогню, вона раз по раз здригалася й постійно тремтіла. Боялася навіть того, що не завдасть їй ніякої шкоди, адже чарівний захист у цієї дівчини був набагато сильнішим, ніж захист Аеніль, це було добре помітно.

Аеніль сама не зрозуміла навіщо, але зайшла всередину і мовила якомога твердішим голосом:

— Що ви тут робите?

Хлопці зацікавлено озирнулися на неї. Незнайомка теж повернула голову в її бік. Аеніль почула шипіння, від якого їй стало не по собі. Мабуть, та дівчина думала, що Аеніль приєднується до хлопців.

Один хлопець уважно розглянув Аеніль, а потім весело сказав іншому:

— Слухай, Ворене, це ж та дурочка з алхімії. З групи Савлія. Пам’ятаєш, він недавно казав, як змусив її цілу ніч чистити туалети?

Обоє весело зареготали і продовжили жбурляти кульки в незнайомку, а один навіть прицілився в Аеніль. Вона стисла кулаки від гніву і сказала:

— Негайно припиніть!

— Що? — хлопці здивовано перезирнулися. — Краще не жартуй так, а вали відсіля, поки ми й тебе не підсмажили.