Розділ 8 І ВДЕНЬ, І ВВЕЧЕРІ НЕ БУДЕШ ТИ В БЕЗПЕЦІ

І ВДЕНЬ, І ВВЕЧЕРІ

НЕ БУДЕШ ТИ В БЕЗПЕЦІ

— Прокидайся, а то запізнимось на заняття, — розштурхала Гелео Аеніль.

Та піднялася зі стільця, скривилася від незручного спання і здивовано озирнулася по сторонах.

— Забула, що заснула у моїй кімнаті?

— Е… — нерішуче почала Аеніль, а потім стривожено спитала, остаточно прокинувшись: — А де Іно?

— Іно забрала одна служниця, її прислав хтось з викладачів.

— Ти впевнена?

— Так. Після вчорашнього вони не могли не помітити, як тобі важко.

— А я зможу її бачити?

— Так, — Гелео взяла зі столу картку і простягнула Аеніль.

Це була звичайна картка з Гри, але одночасно і карта Академії. Там зображувався план школи, де сяяла цятка. То була одна з кімнат у магістрантській частині.

— Вона житиме там, за нею доглядатиме одна інтернантка, Інга, з відділення цілителів.

— Іно не хвора! Нащо їй цілитель?

— Вона просто дивитиметься за нею, чи ти хочеш, щоб за нею доглядали ті дивні служники Академії, які й на людей не схожі?

— Ні, не хочу, — змирилася Аеніль.

Дівчата пішли на заняття. Аеніль відчувала полегшення, що тепер Іно в безпеці, подалі від усяких насмішників.

— У нас так темно.

— Темно? — Аеніль роззирнулася склепінчастим коридором підземелля, де вони проходили. — Ну так, алхіміків помістили в найгіршій частині Академії. Сонце сюди не проникає.