Розділ 11 БЕНКЕТ У ЧАС СКОРБОТНИЙ

БЕНКЕТ У ЧАС СКОРБОТНИЙ

Аеніль сиділа у своїй кімнаті й похмуро дивилася поперед себе на картинку з дивним пейзажем у блакитних тонах, що їй колись подарувала Гелео. На ліжку перед дівчиною лежала розкрита книжечка з казками. Вона читала їх колись Іно, а тепер знову перечитувала.

Пролунав тихий, але рішучий стукіт у двері. Аеніль здивовано повернула голову. Після того, як вона вилила обід в обличчя служниці, яка його принесла, до неї в кімнату ніхто не стукав. Аеніль повагалася, але потім таки сказала:

— Увійдіть.

Двері відчинилися, і в кімнату, зігнувшись, зайшов майстер Евагор Елітіс. Відколи Аеніль бачила його попереднього разу, він зблід і схуд, ліва рука була на перев’язі. Дівчинка чула про його невдалий Поєдинок з іншим викладачем, через який їх обох мало не вигнали з Академії. Врятувало тільки те, що нині в Академії не до слідкування за порушеннями статутів, коли Звір вільно розгулює її коридорами, і коли кожен викладач потрібен дія захисту.

— Я чув про твою негідну поведінку, — відзначив одразу майстер, коли сів на стілець біля дверей.

— І що? — з викликом сказала Аеніль.

Майстер проігнорував її тон і спокійно продовжив:

— Так далі не можна. Ти повинна взяти себе в руки. Ти вже тиждень занять пропустила, тобі необхідно вчитись.

— Навіщо? Що це дасть?

Аеніль була готова кричати, але щось стримувало її. Вона не могла говорити з майстром надто зухвало. Це не Гелео, і не її однокурсниці.

— Щось таки дасть. А якщо ти й далі себе так вестимеш, то лише нашкодиш собі й іншим.

— Ну й нехай!

— Мені байдуже, що ти шкодиш собі, — знову проігнорував її виклик майстер. — Але я не можу дозволити тобі нашкодити Іно.

— Як це? — тихо і розгублено сказала Аеніль, її вираз обличчя вмить змінився.

— Якщо я зніму захист, ти не втечеш знову?

— Втечу, — відповіла Аеніль, але якось нерішуче.

— Втечеш. І цього разу вже точно потрапиш у руки Звіра, або темних чаклунів, або вампірів, які нині вже не ховаються. І загинеш. І що ми тоді скажемо Іно, коли знайдемо її? У тебе більше немає сестри, бо вона, дурна, зовсім не подумала, що буде потрібна тобі живою. Так їй сказати?

Аеніль не знайшла, що відповісти. По її обличчю розлився рум’янець. Було видно, що дівчина відчуває сором.