Розділ 4 ЗА ЗАВІСОЮ

Коли це побачила Ембла, вона ледь стримала крик.

— Що це? — глухим голосом промовила Аеніль. Вона вже була не рада, що заглянула сюди.

— Пішли звідси, — прошепотіла Ембла.

Двічі повторювати не треба було, обоє дівчат вибігли назад у коридор.

— Жах, — Аеніль налякано озиралася на двері.

— А я знаю ту дівчину… — сказала Ембла. — Вона з нашого відділення. З третього курсу чи що.

— З третього?

— Наче. Я бачила її з Анахарсієм ще на початку року, — Ембла відвернулася. — Мабуть, вони в одній групі. Її звати Оріона.

— Жах. Що це з нею сталось?

— Я про таке ніколи не чула. Якесь закляття чи що… Може на неї якась істота напала…

Вони почули чиїсь кроки і сховалися за першим поворотом. По коридору пройшла молода служниця в халаті. Попереду вона штовхала тацю з ліками і якимись приладами.

Дівчата повернулися на перший поверх і сіли на довгу лаву у вестибюлі. Довго їм чекати не довелося — до них підійшла одна зі служниць, дуже схожа на попередню.

— Що вам потрібно? — ввічливо запитала вона.

Аеніль придивилася до неї і зрозуміла, що це не служниця. Це була учениця-старшокурсниця з відділення цілителів. Служники поводяться зовсім по-іншому. На її халаті було картка з написом «Сестра Інґа».

— Нам потрібен цілитель.

— Лікар? А я не… — але вигляд дівчат змусив її не договорити. Вона кивнула і додала: — Зараз запитаю у чергового.

За хвилину вона повернулася і сказала:

— Майстер Серапіон чекас вас.

Кабінет чергового лікаря знаходився на другому поверсі. Зовсім недалеко від тієї зловісної палати, у сусідньому коридорі. Коли цілитель дізнався, що проблеми у Ембли, то попрохав Аеніль почекати за дверима.

У кінці коридору був невеликий куточок з кріслами й столиком. Там Аеніль сіла чекати. Медсестра Інґа принесла їй склянку соку й печиво, але Аеніль нічого не хотілося їсти.