Розділ 6 Незвані гості

— Що це було?

— Це був велетень!

— Хто?

— Велетень! Чудовисько, зроблене з борошна й оживлене за допомогою кабали!

— Кого?

— Кабали! Це традиція жидівської містики. Бар-Кончалаба писав про велетня! Ніхто не вірив у це, всі вважали, що це вигадки, але ось виявляється, що так воно і було!

— Що було?

— Один з великих слобожанських панів заплатив великі гроші рабину з Відня за те, щоб той зробив йому величезного слугу! І той зробив велетня, який був відданий своєму господарю, наче собака, який був могутній та непереборний! Але професор чи то не знав прізвище пана, чи то не схотів його називати. В книзі не було прізвища! Ось тепер виявляється, що тим паном був барон фон Шпіл! Це він замовив собі велетня, він!

— Що він зробить з Мірою? — Чет не знаходив собі місця.

— Думаю, що нічого. Ти сам бачив, що він підкорився Мірі. Він міг убити нас у підвалі, але не зробив цього лише через неї.

— Я піду до нього!

— Ти загинеш сам і ризикуватимеш життям Міри, — намагався вгамувати товариша сотник.

— Але що робити? — аж застогнав Чет.

— Чекати! — сказав Дубківський. — І як же я відразу не здогадався?

— Про що?

— Що велетень живе у будинку фон Шпіла! Ну дійсно, це ж все пояснює! Ми дивувалися, що будинок цілий! Але ж хто його пограбує, коли тут такий охоронець!

— Чому його не брали кулі?

— Бо він завеликий. Для нього твої кулі, як для тебе укуси комара! До того ж його неможливо вбити, бо він — неживий!

— Як неживий? Він же рухається!

— Ну, рухатися, то ще не ознака життя!