Розділ 2 Наздогнати та випередити

— Що — так точно? А воювати тоді кому? Коли таких орлів самому розстрілювати, то з ким же тоді тевтонів бити? — забідкався полковник.

— Пане полковнику, дозвольте спокутувати провину в бою, — сказав Чет.

— Якому бою? Стоїть фронт! Ані ми вперед не ідемо, ані німець!

— Тоді треба дізнатися, що готують. Полоненого треба узяти, — запропонував Чет.

— Ага, ми приведемо, — приєднався Єрофеєв.

Полковник подивився на них. Прискіпливо так. Хитнув головою, наче не дуже то довіряв.

— Ох, орли! Тільки без голови зовсім! Офіцера вдарити! Та ще в його будинку! Та ще ця історія з його дружиною! Ну наче навмисно усе якомога гірше робили! Ох!

— Офіцера і приведемо. Полковника німецького, — пообіцяв Чет.

— Полковника? — здивувався полковник Шемаханський.

— Полковника, — підтвердив Єрофеєв.

— А, була не була! — махнув офіцер рукою. — Тільки дивіться, без полковника німецького краще не повертайтеся! Одразу під розстріл підете! Зрозуміли?

— Слухаємося, пане полковнику!

І ось вже Чет та Єрофеєв повзли кущами. Минають німецькі позиції, залізли у лісок в тилу, там сіли перекурити.

— Ну і де ми полковника візьмемо? — спитав Єрофеєв.

— Та пошукати треба, — відповів Чет.

— Ох ти і бовдур! Спочатку до пані поліз, тепер ось німецького полковника пообіцяв! Зовсім ні про що не думаєш!

— Багато думати — голова боліти буде. Ходімо, — сказав Чет.

За деякий час вони вже лежали у кущах і роздивлялися у бінокль якусь німецьку військову частину, що розташувалася у селі.

— То полковник? — спитав Чет і передав бінокль товаришу, який подивився на німецького офіцера, який виходив з екіпажа.

— Полковник, — кивнув Єрофеєв. — Тільки там же рота солдат і кулемет!