Розділ 2 Наздогнати та випередити

— Я вже нічого не боюся, — Ліберман відчуває у погляді Міри стільки ненависті, що більше не вагається.

— Розстріляти! Негайно!

Її вивели, посадили в машину, в якій було троє озброєних чекістів, надійних людей, відданих революції. Мусили вивезти за місто, на полігон, де виконувалися вироки. Але машина не доїхала до полігону. Зранку машину знайшли на околиці міста. Машину і тіла двох чекістів. Третій зник разом з Мірою. Його знайшли згодом. Закрутила йому голову, примусила стріляти в товаришів, використала, а потім вбила.

— І цього твого Чета вона вб’є. Бо вона не жінка, вона — гадюка! — Ліберман аж кулаком по столу вдарив.

— Та ну! Баба і є баба, — гмукнув Єрофеєв і взявся за флягу зі спиртом.

— Досить, — зупинив його Ліберман. — Завтра рано виступати. Ми повинні їх випередити.

— Та нікуди не дінуться. Хоча Чет ще той хитрун, — визнав Єрофеєв і зітхнув, дивлячись на флягу зі спиртом. Випив би ще. Бо війна важка справа. І коли лягати спати тверезим, то нізащо не заснеш. Бо все якась маячня ввижатиметься. Кров, тельбухи, трупи. А як спиртику випити, то воно легше спиться. Набагато. Поки комісар укладався, комполку ще зробив потайки кілька ковтків, запив водою і тоді вже пішов спати.