Розділ 10 Великі приготування і небачена битва

— Чесно кажучи, Генріху, навіть не думав я, що доживу! — зізнався Ліберман. — Думав, що добре, якщо хоча б перші промені комуністичного сяйва побачу! А тепер же, якщо поставимо на потік виробництво велетнів, ми ж увесь світ завоюємо!

— Так, Борю, судячи з твоїх розповідей, бойові характеристики у цього велетня дійсно надзвичайні. Якби хтось розповідав, то не повірив би, але тобі вірю. Якщо дійсно пряме влучання з гармати не бере, то це, я тобі скажу, міць! Он англійці хизуються, що у них танки, а в нас ще краще буде, аніж танки! Велетні! Був у Давньому Світі такий полководець Ганнібал, так той перемагав римлян за допомогою слонів. Найкраща армія у світі була в римлян, а проти слонів нічого не могли вдіяти. Сподіваюся, що велетні будуть нашими слонами, які зроблять прорив для світової революції! — мріяв Люшков уголос. Гучно, чітко, наче на мітингу виступав. — Тільки б керованість мати. Керованість — це з чудовиськами головне. Без неї все інше нічого не варте. Це ж, Борю, не перша наша спроба. У Тамбовській губернії намагалися драконів використовувати. Одного знайшли, навчили людській мові, щось там навіть про революцію пояснили, частково, бо істота примітивна, всього не розуміла. Перед тим, як на фронт відправляти, вирішили випробувати на боротьбі з контрою. Там багато банд по селах. Перші рази все добре вийшло. Розвідка давала дані, де банду виявлено, дракон вилітав і випалював там все вогнем. У нього залоза була, яка виробляла спеціальну запальну рідину. До семисот квадратних метрів міг випалити, а хто залишиться живим, так того щелепами та хвостом добивав! А ще ж маневреність, ні на якому коні від нього не втечеш! Плюс добра захищеність від вогнестрільної зброї. Тобто, звісно, якщо з гармати б попали, то вбили б. Але кулі з гвинтівки та кулемети луска драконова витримувала. За перший тиждень вісім банд куркулів винищив! Вже хотіли на фронт його, в допомогу військам відправляти, коли почала надходити інформація, що куркулі дракона купили.

— Дракона? Він же тварина!

— Так за тваринні інстинкти й узяли! Раз полетів на завдання, а куркулі виставили здоровезний жбан браги. То завжди пострілами зустрічали, а то зброю склали, сказали, що нічого проти дракона не мають, і запросили до столу з поваги. Той дурень і Купився! Випив усю брагу, куди там вже контрреволюцію нищити! Ледь злетів, коли біля губчека сідав, трьох солдат задавив! Ще й збрехав, що завдання виконано!

— Він і говорити міг?

— Та кажу ж, навчили трохи. Воно ж неписьменне було, а спілкуватися якось треба! Ото зрозуміли куркулі, як до дракона підходити, і давай його напувати. А самі осміліли, чи не кожного дня напади, вішають комуністів, заважають встановленню радянської влади. По доповідях у нас щодня по банді випалюється, а насправді таке враження, що кожного дня по банді додається. Провів я розслідування, виявив, як все насправді. Швиденько суд, і розстріляли дракона з гармат. Бо він же, гад, почав до зради схилятися, щоб перейти на бік контрреволюції! Його кілька монархістів хотіли використати, щоб визволити громадянина Романова, колишнього царя. Монархістів теж до стінки. Але знаєш, як прикро, що нічим все закінчилося! Я ж на того дракона два місяці вбив! Та аби один я! Весь відділ мій! То великі надії покладаю на цього твого велетня. Країна Рад у оточенні ворогів! Армії необхідна наша допомога! Якщо зможемо дати їй таких солдат, то це буде просто чудово! — сказав Люшков і гепнув кулаком по столу. Потім схопив Лібермана і почав трясти його за плечі. — Борька, як я радий тебе бачити!

Тряс так, що з Лібермана злетів його кашкет і розтріпалися величезні вуха.

— Господи! Це що ще таке? — Люшков аж відстрибнув. Перелякано роздивлявся товариша.

— Та ось, — зніяковів Ліберман. — Трапилося тут дещо.

— Як трапилося?

— Та водички попив.

— Як це водички попив?

— А так. Погана вода виявилася. Тут річка одна тече, Снів зветься. Біля неї всякої нечисті повно. Ми з Єрофеєвим хотіли вичистити тут все, а в них документ. Самим Ільїчем підписаний! Що не можна чіпати.

— Ну, як Ільїчем, то нехай, Ільїч помилки не припуститься, — авторитетно заявив Люшков, а сам все роззирався на вуха Лібермана. Той квапливо сховав їх у кашкет. — Слухай, дивися, щоб солдати їх не бачили. Бо ти ж комісар, ідеологічна ланка! На передньому фронті революції, а в тебе вуха, наче у блазня!

— Та розумію! Ховаю їх! Оце з цією справою покінчимо, поїду до Харкова на операцію. Відріжу під корінь цей сором! — Ліберман скривився. — Це ж треба було так водички попити!

У двері постукав Єрофеєв.

— Дозвольте!

— Заходь комполку, що таке? — спитав Люшков, який почувався тут за головного.

— Та ось розвідка доповіла, що загони махновців з’явилися.

— Махновці? Вони тут що забули?