TextBook Та знову махнула голівкою.
— Ти тільки вір мені, — продовжував Федот.
— Я вірю, допоможи, таточку! — прокричала Ліда.
Справа була зовсім кепська — болотиста рідина всмоктувала дівчинку все більше.
— Я вірю тобі, таточку, вірю! Допоможи! — благала дівчинка.
Федот сіпнувся, нахилився якомога далі, намагаючись хоч пальцем доторкнутися до дочки. Йому не можна було впасти в болото, інакше його вже Саша з Зоєю точно не врятують, а значить, загине й Ліда. Потрібно було витягнутися, розтягнутися. Він так і зробив, і тут його пальці зіткнулися з неймовірно холодними пальчиками дівчинки. Чоловік просто доторкнувся до них в одному випадковому русі. На одну мілісекунду відчув шкіру Ліди, таки відчув її. Тільки б втриматися й не впасти!
— Тримайся, доню, тримайся, моя рідненька. Я з тобою, не залишу ніколи тебе. Буду завжди тримати тебе, моя люба!
— Таточку, таточко, тону!
— Тільки-но спробуй, доторкнись до мене. Я врятую тебе!
— Я намагаюсь…
— Усе буде добре. Давай, ворушись, а ну до мене пальчиком!
— Мамо, мамо…
— Так, давай!
— Мамо моя, хочу жити, мамочко!
— Лідо, тримай мою руку, тримай!
— А-а-а!
— Давай, давай!
Дитина тягнулася до батька. Дівчинка простягнула свої маленькі, такі маленькі пальці до тата, до своєї останньої надії. Сашка надсадно кричала і теж пробувала дістати до Ліди рукою. Федот знову доторкнувся мигцем до долоньки дочки, але не зміг втримати — вона вислизнула. Ще трохи! Тільки півп’яді! Трішки, зовсім трішки…
— Тихіше, тихіше…
— Жити, тату, жити!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Куркуль» автора Бутченко Максим на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 19“ на сторінці 3. Приємного читання.