Розділ 7

Куркуль

— Це вже нічого не міняє. Вони зараз нишпорять скрізь. Кажуть, міліціонерів із міста прислали з собакою.

— Еге, усе моє життя, як в собаки, то мене псина швидко знайде.

— Хоронитися тобі треба. У лісі. Там, де мисливські халабуди.

— Ага, я хотів із тобою перемовитись. Треба тікати.

— Ех, що ж воно таке відбувається…

— Що, Федоте? А те, що ми в темряві та до темряви йдемо.

— Як у дупі.

— А-а, так, у сраці! Єдине, що й залишилося, — чекати, коли пронесе.

— Ну, Несторе! Ти в своєму дусі.

— Ага, а в чиєму ж?

— Слухай, ну, давай. Посидиш у мене на сараї, а ввечері підеш до лісу. Так, диви, і не впіймають.

— Так я… Не подумай, що я…

— Так, так. Пішли, тільки тихо.

Двоє повільно пішли через двір. Федот уважно роздивлявся, намагався, аби їх не помітили. Коли вони вже підійшли до сараю, Шевченко почув ззаду знайоме сопіння. Обернувся — брат.

— Ти чого це тут? — сказав той і махнув у бік Нестора.

— Нічого. А шо?

— Навіщо ти сюди його привів?

— Та ні навіщо. Нехай побуде до вечора та й іде.

— Ти розумієш, що він убивця?

— Петре, шо ти причепився. Так, розумію. Йому тепер розплачуватися.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Куркуль» автора Бутченко Максим на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7“ на сторінці 4. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи