Дійсно, телевізійники прийшли в супроводі озброєних людей, тільки ті не зайшли в палату, а лишилися чекати в коридорі. З-за дверей потягло запахом цигаркового тютюну.
— Вы кадровый офицер украинской армии? — продовжила Ірада інтерв’ю, що скидалося на допит.
— Нет, я доброволец, — спокійно відповів Рем.
— Из какого батальона?
— Я не успел присоединиться ни к какому батальону.
— Тогда почему же вас задержали на территории Луганской Народной Республики, да еще и со снайперским ружьем?
— Я просто заблудился. А ружье купил… — він хотів сказати «в военторге», як любив говорити Великий Пу, але тільки усміхнувся, — купил… и с ним приехал на фронт. Вот и все.
— Но у нас есть… — Ірада затнулася, — у ополченцев есть подозрение, что вас отправили сюда со специальным заданием.
— Каким? — щиро здивувався Рем. — Проверьте мою винтовку, из нее не сделано ни единого выстрела.
Пауза.
Ірада вийшла з палати. Рем напружив свій слух і вловив приглушену розмову журналістки з людьми, які стояли за дверима.
— Он говорит, что не стрелял ни разу из винтовки. Это правда?
— Ну, не стрелял. В тот день не стрелял. Ствол чистый. Значит, раньше стрелял… — неохоче промимрив чоловічий голос.
— Но это в принципе меняет дело, — скипіла, як кавник, Ірада.
— Да ничего это не меняет! — гаркнув на неї власник командного голосу.
— То есть как?
— А вот так, — впевнено й трохи роздратовано пояснив чоловік. — Зарядим ружьишко, выстрелим два раза, и все. Дело сделано.
— Но ведь это же… — обурена Ірада добирала слова. — Это же… вранье!
— Ира-ада, мила-аая, — ніби заспівав її співрозмовник примирливим тоном. — У вас есть ваше нача-аальство. И вы зна-ааете, что оно вам сказало. И я-ааа знаю. Поэтому делайте, что велено. Добро?
Пауза.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Книга змін» автора Цаплієнко А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рем як «Ремінгтон»“ на сторінці 7. Приємного читання.